PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
«Вікна» нашли людей, которые дают кров евромайданцам, как делали это и 9 лет назад | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Вікна» нашли людей, которые дают кров евромайданцам, как делали это и 9 лет назад

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Они как никто знают, как это – майданить, потому что сами митинговали не один месяц. «Вікна» побывали в гостях у людей, которые дают кров сегодняшним митингующим из других городов. Делают это, как и 9 лет назад, во время Оранжевой революции. Говорят, последствия того восстания их разочаровали. Впрочем, они счастливы. Потому что революция подарила им сына. И он сегодня — на майдане.
Как и 9 лет назад она предоставляет кров митингующим. 
«Ця дівчина стоїть ніч, а потім приходить до нас. Вона миється, їсть, відігрівається, спить, а потім знову йде стояти ніч», — рассказывает Марта Шевченко.
Студентка из Львова идет спать, а у Марты просыпается оранжевое настроение. Хит майдана «Вместе нас много» играл дома круглосуточно. Сразу так много бутербродов она не делала с майдана 2004-го.
«Ой, як цікаво було, як це все починалося. Ми заходимо в квартиру, а там повний коридор! Вся підлога заставлена взуттям, і я так в одну кімнату бачу ноги, ноги, а там хтось спить, там хропе, сопе, тобто поки мене не було, то чоловік всіх, хто потребував з майдану додому забрав тому, що холодно було дуже», — рассказывает Марта Шевченко.
Тогда в Оранжевую революцию, она с мужем и двумя детьми вышли на майдан. От того водоворота эмоций через 9 месяцев у Марты появился Любомир — настоящий ребенок майдана.

«Мабуть та велика любов, що була на майдані вона в його імені потім і вилилася. Він в нас таке справжнісіньке помаранчеве маля, так ми його завжди називали і характер в нього такий революційний, непокірний, складний», — говорит Марта Шевченко.
Его не планировали, как и не догадывались о Евромайдане. Любомир хоть и ребенок Оранжевой революции, пламени, в его словах нет, потому что главное не словом, а делом. Он кормит голодных студентов. Вкус бутербродов двух майданов хорошо знает мама.
«Тепер вже люди не на доброго царя роблять ставку. Мені видається, що люди трошки подорослішали. Зараз народ хоче взяти все в свої руки. Люди вже готові щось робити самі. Хтось йде самостійно ями засипати, вони вже не як маленькі дітки чекають, що прийде святий Миколай і все принесе, а вже треба самому щось робити і тут різниця», — говорит Марта Шевченко.
Невзирая на разочарование результатами Оранжевого майдана, они опять идут на площадь. Здесь жену с юным революционером уже заждался отец. И хотя так же как 9 лет назад раздают чай с едой, эмоции и флаги уже другие.

«Ми розуміли, що хотіли зміни влади, то було мабуть простіше, зараз ми хочемо підписання угоди про асоціацію з ЄС і то є річ, яку складно помацати і складно побачити і то великий документ, але це чи не важливіше ніж ті вибори, які були тоді», — отвечает Святослав Павлюк.
То ли от холода, то ли от впечатлений Любомир до слез хочет в Европу. Родители так далеко в будущее не смотрят. Хотя кто знает, может в Европу будут шагать с новым украинским европейцем.