«Вікна» нашли людей, которые дают кров евромайданцам, как делали это и 9 лет назад

Вікна-Новини
Вікна 22:00

Они как никто знают, как это – майданить, потому что сами митинговали не один месяц. «Вікна» побывали в гостях у людей, которые дают кров сегодняшним митингующим из других городов. Делают это, как и 9 лет назад, во время Оранжевой революции. Говорят, последствия того восстания их разочаровали. Впрочем, они счастливы. Потому что революция подарила им сына. И он сегодня — на майдане.
Как и 9 лет назад она предоставляет кров митингующим. 
«Ця дівчина стоїть ніч, а потім приходить до нас. Вона миється, їсть, відігрівається, спить, а потім знову йде стояти ніч», — рассказывает Марта Шевченко.
Студентка из Львова идет спать, а у Марты просыпается оранжевое настроение. Хит майдана «Вместе нас много» играл дома круглосуточно. Сразу так много бутербродов она не делала с майдана 2004-го.
«Ой, як цікаво було, як це все починалося. Ми заходимо в квартиру, а там повний коридор! Вся підлога заставлена взуттям, і я так в одну кімнату бачу ноги, ноги, а там хтось спить, там хропе, сопе, тобто поки мене не було, то чоловік всіх, хто потребував з майдану додому забрав тому, що холодно було дуже», — рассказывает Марта Шевченко.
Тогда в Оранжевую революцию, она с мужем и двумя детьми вышли на майдан. От того водоворота эмоций через 9 месяцев у Марты появился Любомир — настоящий ребенок майдана.

«Мабуть та велика любов, що була на майдані вона в його імені потім і вилилася. Він в нас таке справжнісіньке помаранчеве маля, так ми його завжди називали і характер в нього такий революційний, непокірний, складний», — говорит Марта Шевченко.
Его не планировали, как и не догадывались о Евромайдане. Любомир хоть и ребенок Оранжевой революции, пламени, в его словах нет, потому что главное не словом, а делом. Он кормит голодных студентов. Вкус бутербродов двух майданов хорошо знает мама.
«Тепер вже люди не на доброго царя роблять ставку. Мені видається, що люди трошки подорослішали. Зараз народ хоче взяти все в свої руки. Люди вже готові щось робити самі. Хтось йде самостійно ями засипати, вони вже не як маленькі дітки чекають, що прийде святий Миколай і все принесе, а вже треба самому щось робити і тут різниця», — говорит Марта Шевченко.
Невзирая на разочарование результатами Оранжевого майдана, они опять идут на площадь. Здесь жену с юным революционером уже заждался отец. И хотя так же как 9 лет назад раздают чай с едой, эмоции и флаги уже другие.

«Ми розуміли, що хотіли зміни влади, то було мабуть простіше, зараз ми хочемо підписання угоди про асоціацію з ЄС і то є річ, яку складно помацати і складно побачити і то великий документ, але це чи не важливіше ніж ті вибори, які були тоді», — отвечает Святослав Павлюк.
То ли от холода, то ли от впечатлений Любомир до слез хочет в Европу. Родители так далеко в будущее не смотрят. Хотя кто знает, может в Европу будут шагать с новым украинским европейцем.