PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Жінка, яка живе заради бійців

Вікна-Новини

Жінка, яка втратила на війні єдиного сина, витрачає невелику зарплатню прибиральниці та компенсацію на потреби його бойових побратимів.

І хоча сама не має нормального житла, 52 річна прибиральниця із зарплатнею трохи більшою від двох тисяч купує різне для бійців на передову: це може бути і цигарки, пластівці, кава або ж бублики.

Живе Марія Григорівна у кімнатці заводського гуртожитку з сином Віктором. 32-річний артилерист загинув наприкінці серпня біля Старобешевого, коли їхню батарею накрили вогнем із боку Росії. З поля бою тяжкопоранений Віктор устиг вивезти на вантажівці зо три десятки побратимів.

Відтоді її скромне житло перетворилося на маленький волонтерський склад. Усе, що скуповує у крамниці, передає бійцям 55-ї запорізької арт бригад, де служив її Вітя.

Жінка отримала від держави 300 тисяч гривень — компенсацію за загибель сина. Каже: всі гроші витратить на потреби бойових побратимів Віктора.

Другу половину компенсації віддали батькові Віктора, який покинув родину 25 років тому. Де колишній чоловік нині — вона навіть гадки не має.

Про Марію Григорівну знають ледь не всі бійці 55 бригади. Для них її листи та пакуночки з їжею, як привіт від рідної людини. Днями, вирушаючи на Схід, вони віддячили матері свого побратима припавши на коліна, та подарували їй букет червоних троянд.

Тим часом жінка і сама потребує допомоги, адже її кімната у гуртожитку у жахливому стані. Волонтерка Юлія Матвієнко каже, що держава має виділяти житло таким як пані Марія.

Тож волонтери тепер узяли жінку під опіку. І поки Марія Григорівна збирає допомогу солдатам — волонтери оббивають пороги, аби мати захисника України нарешті мала своє житло.