PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Звати мене Юрій, та народився я жінкою»: експеримент Пінчук Арт Центру | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Звати мене Юрій, та народився я жінкою»: експеримент Пінчук Арт Центру

Вікна-Новини

«Звати мене Юрій, це ім’я, яке я сам обирав. За документами мене звати інакше. Я народився жінкою. За документами я жінка – у мене паспорт, в якому написано, що я Франк Юлія Валеріївна».

Юрій — учасник унікального проекту «Жива книга», що стартував у Пінчук Арт Центрі. І цю людину, наче живу книгу, розкриває його співрозмовник — письменник Любко Дереш.

Уперше в Україні, відомий літератор бере публічне інтерв’ю в людини, чий життєвий досвід є табу для більшості українців.

«Насправді говорити про ці речі далеко не просто. В першу чергу тому, що не просто самому героєві займатись певною мірою душевним стриптизом,»-розказує письменник Любко Дереш.

Мета Дереша — розкрити співрозмовника. Прочитати його, наче живу книгу, аби зрозуміти. Майданчиком для відвертої розмови стала зала з роботами колумбійського мистця Карлоса Матта. Його картини — дзеркало внутрішнього світу людини з блакитними бажаннями.

Могутні кам’яні стіни в’язниці — це жорсткі суспільні норми. Крізь невеликий просвіт видніється безкрая свобода, але шлях до неї — це багаторічна боротьба. Аби здобути перемогу, Юрієві знадобилося 15 років життя.

«Мене виховували дівчиною, як жінку, і я сприймав себе як жінку. Але мені в цій ролі було не комфортно з певних причин,»- каже учасник проекту Юрій Франк.

Природа не наділила її вродою, а насмішки однолітків стали нормою, якій дівчина корилася довгі роки. У підлітковому віці лише наркотики та алкоголь здавалися бронею від глузувань. Аж доки привели до зґвалтування…

Потім кілька невдалих спроб стосунків, і тяжка депресія. Єдиною розрадою в житті стане робота: Юлія писатиме статті для різних сайтів. Матеріал про трансгендерність назавжди змінить її життя.

«Я тоді зрозумів, що власне негатив, який я відчуваю значною мірою пов’язаний з тим, як я виглядаю. От, я хотів би виглядати інакше. Я зрозумів, що мені було б комфортніше соціалізуватися, як хлопець, скажімо» — пояснює Юрій Франк.

Вона змінить одяг, підстрижеться, почне вживати чоловічі гормони, переїде з рідного Запоріжжя до Києва. У столиці влаштується до організації, що захищає права сексменшин. І 2012-го Юлія стане Юрієм.

А за два роки погодиться на амбітний експеримент від Пінчук Арт Центру — наділити картини колумбійського мистця невигаданою історією боротьби за гендерну свободу.

«Для мене це важливо, тому що я хочу донести до людей, що я звичайна людина, яка нікому не бажає зла. Щоб люди побачили живу людину, живу історію, побачили, що я така ж людина як вони. Не варто мене ненавидіти. Я так само маю право на гідність, як і всі інші люди,» — наголошує учасник проекту.

Діалог між візуальним мистецтвом, яке представляє «Пінчук Арт Центр» та сучасною української літературою триватиме до 21 грудня.