PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Ангели фронту: родина польових медиків

Вікна-Новини

Мама, батя та син – позивні польових медиків, які утрьох, усією родиною, рушили на фронт. Вони дістають поранених українських воїнів з того світу. Рятують там де, здавалося б, надії вже нема.

Ще восени на фронт спочатку подалися чоловіки, а вже згодом до них приєдналася Лариса. Вона — медик, усе життя працювала в лікарні. Чи їхати на фронт навіть не сумнівалася – бачила вже вдосталь. Проте їй і досі моторошно, коли згадує останні дні донецького летовища.

За ці кілька місяців на Сході сім’я добре відпрацювала схему порятунку воїнів. По рації дізнаються про поранених і одразу ж виїжджають на місце. За водія батько або син, а мама – надає допомогу прямісінько в дорозі.

Утрьох вони стали ріднею для кожного, кому врятували життя. Хоча вже і не пам’ятають скільком хлопцям робили операції просто в полі. Зараз, мама батя і син далеко від війни – приїхали у відпустку. Та замість обіцяних двох тижнів вдома пробудуть лишень кілька днів, бо ж їх вже чекають на фронті.