PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Вчителька з Корсуня створила волонтерську організацію

Вікна-Новини

Роман Сокуренко з батальйону «Азов» витягав з поля бою поранених друзів, коли в нього влучила снайперська куля. За його життя боролися і українські, і німецькі лікарі, однак врятувати Романа не вдалося. Останніми словами Романа були:

«Борітеся. І ми поборемо. Бо краще жити в боротьбі, ніж померти на колінах».

Його мати, вчителька з Корсуня, попри горе вирішила не опускати рук, і тепер допомагає іншим пораненим солдатам. Жінка створила у рідному місті волонтерську організацію, яка об’єднала сотні людей.  У кожному бачить свого сина.

«Я дала слово на могилі сина, якщо не спасли мого сина, я можу спасти багатьох інших хлопців і тому я зараз їжджу по госпіталях, я займаюсь пораненими. У мене дуже багато зв’язків із волонтерами інших лікарень і шпиталів,»- розповідає волонтерка Тетяна Перетятько.

В новоствореній організації одні дні шиють для вояків подушки та білизну, інші привозять власну городину, яйця та сало, дехто навіть ліпить вареники з картоплею та капустою.