PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
Для семьи погибшего героя «Небесной сотни» строят дом мечты |Відео новини України

Для семьи погибшего героя «Небесной сотни» строят дом мечты

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Він боровся за гідне життя своїх дітей. Але все обірвала куля снайпера на Майдані. У героя «Небесної сотні» з Рівного Валерія Опанасюка лишилося четверо малолітніх діток. Дружина самотужки доглядає їх, та ще й дідуся. І всі вони тісняться у старенькій хатині. Та світ не без добрих людей. Місцевого бізнесмена настільки вразили умови, в яких живе родина, що вирішив допомогти — і не просто грішми. Нині зводить їм будинок мрії. 

Уже без сліз, які виплакала на похороні, Вікторія згадує свого чоловіка. Валерій Опанасюк загинув біля Жовтневого палацу 20 лютого. Куля снайпера влучила 38-річному автомеханікові в серце. Без батька залишилося четверо дітлахів — найстаршій 11 років, найменшому — 3. На всіх – невеличка хатина. Вікторія, ріелтор за фахом, доглядає ще й власного дідуся. Усі шестеро тісняться на 37-ми квадратних метрах.

«Нам було компактно. Ми не прагнули до чогось такого… Аби саме діти були здорові, щоб ми могли поставити на ноги, навчити їх правильно», — каже вдова Вікторія Опанасюк.

У тяжку хвилину відгукнулися добрі люди. Незнайомі, але небайдужі. Зібрали родині загиблого гроші і прийшли до оселі Опанасюків передати допомогу. Серед доброчинців був і місцевий підприємець Микола Семенович. Його син і зять теж активні учасники майдану. Тому до горя родини байдужим залишитись не зміг.

Чоловік зголосився збудувати багатодітній родині новий будинок. Міська влада безкоштовно виділила шмат землі. І на ділянці закипіла робота. За тиждень майстри звели фундамент та частину стін.

Коло будинком чаклує бригада з шести осіб. Уже викопали й свердловину для води. Усе коштом підприємця та пожертвами з Майдану. Микола Семенович підрахував, що одноповерховий будинок обійдеться на півмільйона гривень. Якщо волонтери зберуть більше, добудує й мансарду. Вікторія з дітьми подивитися на майбутню оселю бігають чи не щодня. Малеча вже ділить кімнати, а семирічний Ілля допомагає будівельникам складати цеглу. Жінка досі не вірить, що скоро отримає дім, про який мріяла усе життя.

«Якщо ми жили, живемо 6 чоловік, було 7 з нашим татом, на 37 квадратних метрах загальної площі, то нам його повинно вистачити», — каже вдова Вікторія Опанасюк.

До нової оселі родина переїде вже на початку осені. Саме тоді будівельники планують завершити внутрішні роботи.