Мать, бросив дочек, через несколько лет вернулась, чтобы забрать у них квартиру

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Історія суцільної байдужості, що приголомшить кожного, у все це спочатку навіть не віриться: мати, кинувши двох дітей, через кілька років повернулася. Але щоби продати квартиру, в якій самі себе виховували її доньки.

У грудні «Вікна» розповідали історію родини Меркулових: 10-річної Віки та її старшої сестри Марини, що замінила маму. Тоді Марина била на сполох: мати 10 років, відмовляючись прописати молодшу доньку в помешканні, має намір його продати. Разом із дітьми. Ніхто не повірив. Тепер Марина отримує погрози від ріелторів, й запевняє: помешкання вже продали.

Відмову від немовляти мати написала ще у пологовому будинку, але старша дочка Марина вмовила лишити дитя. Жінка погодилась, але дбати про дочку не стала.

«Она маленькая совсем была, крохотная, 2800 весила. Вот она пришла, малую мне принесла, мне было 14, Вика маленькая, только родилась, и потом она появилась спустя неделю, и то, через милицию – «на, хотела сестру – воспитывай!» — згадує Марина Меркулова, сестра Віки.

За ці роки, розповідають дівчата, бачили матір кілька разів – завжди напідпитку, і з різними чоловіками. Потім начебто була в’язниця, а півроку тому Зоя раптово з’явилася в їхньому житті. Із судовим позовом – вимагала пустити її додому. Телефоном Марині пояснила: має намір продати квартиру, а куди підуть жити доньки її не цікавило. Зустрілася родина – у суді, втім, до дівчат Зоя Меркулова навіть не підійшла.

Тоді соцслужби й прокуратура обіцяли з’ясувати: хто закривав очі на те, що мати не виконує своїх обов’язків, чому 10-річна Віка все життя ніде не прописана — жінка відмовилася зареєструвати дівчинку в своїй квартирі, відтак, перепон для продажу майна немає жодних.

«Папа когда умер, мама была с ним в разводе, так как я была единственная дочка, единственная наследница, квартиру присудили мне, но мама была моим опекуном, потому что я несовершеннолетняя, и тогда вот она продала квартиру, расписавшись от моего имени», — розповіла старша сестра Марина Меркулова.

Втім, сама Зоя Меркулова півроку тому запевняла: залишити дочок без житла – не її мета. Єдине, чого вона хоче повернутися додому й щасливо жити разом із дітьми, бо любить. І соцпрацівники та прокуратура їй повірили.

«Я старею, я хочу жить в своем жилье! Пусть меня лишают материнства! Но почему она оборвала всю мою жизнь, я не могу понять! У меня боль… Боль в душе такая, что сил просто нету! Смотреть со стороны, как растет твое дите!» — запевняла мати дівчат Зоя Меркулова.

Але минуло 5 місяців, й сталося те, чого так боялася Марина. Цього тижня їй подзвонив чоловік, представився ріелтором й сказав: тепер в однокімнатної квартири, де живуть сестри, — новий власник. Мати продала її ще 19 березня. Часу чоловік дав до кінця тижня – або Марина бере 2 тисячі доларів, й лишає квартиру сама, або він, додавши, що сидів 6 разів, допоможе їй зібрати речі.

«Он сказал, что меня просто не найдут. Что если я буду сопротивляться, меня просто не найдут. Понимаете, тогда она уже подала документы! Никто не наложил ни арест на квартиру, ни ребенка не прописал, вот теперь я вообще не знаю, что делать, Маш. Получается, что… Ничего не получается. Малая в детдом уедет, понимаешь?» — плаче старша сестра Марина Меркулова.

Аби уберегти Віку від стресу й дати можливість матері спілкуватися з молодшою донькою на нейтральній території, про що просила Зоя у суді, соцпрацівники відправили дівчинку до санаторію. Втім, за два місяці мати жодного разу її так і не навідала. Що далі буде з Вікою? Для місцевих урядовців відповідь не очевидна, у чистих намірах старшої сестри вони також сумніваються, мовляв, до самої Марини — також купа претензій. Тож, чи бути їй опікункою сестри — питання відкрите.

«Марина даже не позаботилась, чтобы какой-то пакет документов нам передать на рассмотрение! Марина говорит одно, а делает совершенно другое! Пожалуйста, мы готовы рассмотреть этот вопрос! При условии, что она нам подаст соответствующий пакет документов, в котором будет: и справка о наличии у нее жилплощади, и справка с места работы о доходах», — сказала Світлана Горбунова-Рубан, заступниця міського голови Харкова з соціальних питань.

Щоправда, прокуратура факт продажу квартири наразі не підтверджує. Перевіряють. Й запевняють: якщо угода таки була, в них є всі можливості анулювати її. Та чи можна було все це попередити? Накласти арешт, прописати Віку? У прокуратурі зізнаються: півроку тому, повірили у добрі наміри матері.

Уже коли цей матеріал готувався до ефіру, «Вікнам» подзвонила старша з сестер, Марина. 10-річну Віку забрали до притулку. Через 10 років соцслужби нарешті помітили: дитина живе без мами, на сестру опікунство не оформлене, тож, за законом, дівчина має перебувати у державному закладі.