PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
На Львовщине похоронили замученного террористами 25-летнего парня |Відео новини України

На Львовщине похоронили замученного террористами 25-летнего парня

Вікна-Новини

Вікна 22:00

На Львівщині поховали закатованого терористами у Слов’янську Юрія Дяковського. Тіло 25-річного хлопця настільки понівечили, що мати упізнала свого сина лише за шрамом від снайперської кулі, яка влучила у юнака на Майдані. Юрій — третій загиблий, якого знайшли у річці Північний Донець разом із депутатом Горлівської міськради Володимиром Рибаком та київським студентом Юрієм Поправко.

Прощалися з Юрієм Дяковським усім містом. Стрий без перебільшення вболівав увесь. Такого жаху, як пережили рідні замордованого Юрка й заклятому ворогу не побажаєш. Мало того, що хлопця закатували до невпізнання, то ще й тіла не хотіли віддавати. Погрожували, хто приїде по нього, на того чекає таке ж. І так 11 днів, поки не підключилися депутати і сам очільник області Тарута. Лише тоді тіло Юрія Дяковського перевезли зі Слов’янська у Донецьк. І то, кажуть, обмінявши на загиблого бойовика. А вже з Донецька Юрка везли у подвійній труні, зсередини — запаяній, цинковій. Отож, прощаючись, люди дивилися хіба на світлину — доброго юнака, відмінника у навчанні, шляхетного у житті.

Оксана бачила свого друга перед останнім від’їздом на Майдан. Він не любив будь-чим хвалитися, то і про шрам, отриманий на Інституцькій, не став розповідати. Хоча мало не загинув, куля лише за сантиметр пройшла від сонної артерії. А у лікарні Юрко мав прізвисько Добрий, бо і сам поранений, дуже піклувався за якимось дідусем. Вдома після поранення був недовго і на вмовляння лишитися не піддався.

У Юркових батьків залишилося тепер 2 сини. Слів про брата нині чужим вони не хотіли казати жодних. Тим більше, що заочні погрози родині не припинилися. А крім того у сепаратистів є ще їхні земляки.

«Є ще один полонений наш стриянин, молодий хлопець, з Юрієм був. Мама їздила, просила, щоб її залишили в заложниках. То Пономарьов сказав: всех их вам мы во Львов привезем», — каже керівник штабу національного спротиву диктатурі м. Стрия Орест Курило.

За даними розвідувальних груп Самооборони у полоні сепаратистів зараз щонайменше 40 львів’ян. Що з ними, чи хоч живі — інформації немає. Чого їх утримують, захопники в деталі не вдаються. Але ті, кому пощастило вирватися з їхніх рук, кажуть, що для полону вистачає і одного факту — львівської прописки. Вона для них як тавро на страту.