PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Львовщине похоронили замученного террористами 25-летнего парня

Вікна-Новини

Вікна 18:00

На Львівщині поховали закатованого терористами у Слов’янську Юрія Дяковського. Тіло 25-річного хлопця настільки понівечили, що мати упізнала свого сина лише за шрамом від снайперської кулі, яка влучила у юнака на Майдані. Юрій — третій загиблий, якого знайшли у річці Північний Донець разом із депутатом Горлівської міськради Володимиром Рибаком та київським студентом Юрієм Поправко.

Прощалися з Юрієм Дяковським усім містом. Стрий без перебільшення вболівав увесь. Такого жаху, як пережили рідні замордованого Юрка й заклятому ворогу не побажаєш. Мало того, що хлопця закатували до невпізнання, то ще й тіла не хотіли віддавати. Погрожували, хто приїде по нього, на того чекає таке ж. І так 11 днів, поки не підключилися депутати і сам очільник області Тарута. Лише тоді тіло Юрія Дяковського перевезли зі Слов’янська у Донецьк. І то, кажуть, обмінявши на загиблого бойовика. А вже з Донецька Юрка везли у подвійній труні, зсередини — запаяній, цинковій. Отож, прощаючись, люди дивилися хіба на світлину — доброго юнака, відмінника у навчанні, шляхетного у житті.

Оксана бачила свого друга перед останнім від’їздом на Майдан. Він не любив будь-чим хвалитися, то і про шрам, отриманий на Інституцькій, не став розповідати. Хоча мало не загинув, куля лише за сантиметр пройшла від сонної артерії. А у лікарні Юрко мав прізвисько Добрий, бо і сам поранений, дуже піклувався за якимось дідусем. Вдома після поранення був недовго і на вмовляння лишитися не піддався.

У Юркових батьків залишилося тепер 2 сини. Слів про брата нині чужим вони не хотіли казати жодних. Тим більше, що заочні погрози родині не припинилися. А крім того у сепаратистів є ще їхні земляки.

«Є ще один полонений наш стриянин, молодий хлопець, з Юрієм був. Мама їздила, просила, щоб її залишили в заложниках. То Пономарьов сказав: всех их вам мы во Львов привезем», — каже керівник штабу національного спротиву диктатурі м. Стрия Орест Курило.

За даними розвідувальних груп Самооборони у полоні сепаратистів зараз щонайменше 40 львів’ян. Що з ними, чи хоч живі — інформації немає. Чого їх утримують, захопники в деталі не вдаються. Але ті, кому пощастило вирватися з їхніх рук, кажуть, що для полону вистачає і одного факту — львівської прописки. Вона для них як тавро на страту.