PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Шахтер, вырвавшись из плена, рассказал, как патриотизм выбивали кулаками

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Кілька годин поспіль його невпинно катували, бо не хотів зраджувати Україну. Шахтар із Донбасу — Олександр Вовк — ледь вирвався з полону терористів. Нині він із розбитою головою приїхав на лікування до Києва. Зламати гірника сепаратистам не вийшло.

Його обличчя — суцільний синець, він ледве розплющує залиті кров’ю очі. Кілька днів тому в рідному шахтарському містечку Новогродці неподалік Донецька Олександр пішов у гості до друга. Той — місцевий депутат, завзятий супротивник сепаратизму. Зібрав друзів шахтарів на пікник, утім відпочинок не вдався.

«Пошел на несколько минут в гости до соседа, заскочили боевики так называемой донецкой республики, побросали нас в микроавтобус, отвезли нас в обладминистрацию и начались пытки, угрозы», — розповідає шахтар із Донбасу Олександр Вовк.

Полонили шістьох — місцевих депутатів і гірників: «Шахтеры, пенсионеры, чернобыльцы. Я обыкновенный шахтер-пенсионер, я не понимаю, почему со мной так обошлись».

Олександра повалили на підлогу й лупцювали щосили кілька годин поспіль. Товаришеві, який намагався втекти, переламали кістки, іншому — прострелили ногу. За що?

«Ну, вот мы себя неправильно ведем, мы не поддерживаем народную республику. Вы вот поддерживаете бендер. Поворовали у нас деньги, уворовали у нас пенсионное удостоверение».

«Конечно, боевики мстят шахтерам за то, что они не поддерживают криминалитет, который сегодня на востоке», — вважає голова незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

Олександр розповідає, що один із його побитих товаришів — теж шахтар — за кілька днів до полону зняв із міськради прапора Донецької народної республіки.

За півдоби катувань його відпустили, товаришів — наступного дня. Нині вони в травматології Донецька, а Олександрові там відновлюватися лячно — приїхав до Києва.

«Предварительный диагноз – сотрясение головного мозга, мягких тканей головы и лица – уточнять будем, потому что такой симптом очков – это бывает и при переломе основания черепа», — повідомив керівник клініки відновлювальної нейрохірургії Віталій Цимбалюк.

Від наслідків тортур його лікуватимуть щонайменше три тижні. Лікарі ще не впевнені — чи зможе він знову працювати в шахті.

Йому досі не втямки — як могли так познущатися лише за те, що він хоче жити так, як раніше — без народних республік, референдумів і відходжень до іншої країни.

«В соседней Ростовской области были закрыты 54 шахты примерно, куча людей осталась без заработка, мы не хотим, чтоб это распространилось на Луганскую, Донецкую области».

Більшість шахтарів, каже — такої ж думки.

«Честно говоря, основная масса они хотят уверенность в завтрашнем дне. — А зачем это надо вообще? — Ну, от с Крыма шо хорошее получилось? У них умерло сельское хозяйство — остались без воды, у них умер туристический бизнес».

Голова профспілки гірників розповідає — уже не раз чув від шахтарської спільноти, якщо їх позбавлять роботи — самі підуть розправлятися з іноземним агресором.