Журналист Евгений Гапич сбежал из плена террористов

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Він утік із полону терористів у Горлівці та вже дістався батьківської хати. Змордований і побитий галицький журналіст Євген Гапич разом із старшим братом Геннадієм нині в Сумах, у матері. Чоловік у шоковому стані, постійно плаче і не може навіть телефоном спілкуватися з дружиною Оксаною, яка так на нього чекає у Франківську.

Він повернувся з ворожого полону. Журналіст Євген Гапич разом зі своїм братом Геннадієм уночі дісталися мами, на Сумщину. Попередні дві доби в полоні в російських військовиків на Донеччині були найдовшими у їхньому житті.

Євген показує невтішні наслідки своєї поїздки на Донеччину. Там журналіст із Коломиї намагався на власні очі побачити, що насправді відбувається на сході України. Фатальним для них із братом став візит до Горлівського міліційного управління.

«Підійшли троє. Спочатку повели в будівлю УМВС, підвал, там допит, побачили мою західну прописку і тут все почалося», — розповідає журналіст Євген Гапич.

Чоловікам зв’язали руки та побили. Забрали документи, мобілки. Згодом перевезли до Слов’янська.

Брат Геннадій перебував в іншій кімнаті, разом із ним ще семеро в’язнів. Серед них і американський журналіст Саймон. Аби не замерзнути в холодному льосі, хлопцям довелося спати одне біля одного.

На третій день полону братам Гапичам укупі з американським журналістом висунули ультиматум.

«С утра пришли — сказали мне, Саймону и брату — обирайтесь, умойтесь, дали расческу, сказали расчесаться — типа сейчас приедет канал Россия 24, вы дадите им интервью — что нужно говорить? Сказали, скажите, что вы не хотите войны, чтобы была бомбежка в Славянске», — розповідає брат журналіста Геннадій Гапич.

Після інтерв’ю Євгенові з братом повернули машину, документи та без жодних пояснень відпустили.

«У нас справжня громадянська війна. Всі, хто знаходиться за Дніпром в сторону заходу, не можна туди їхати, не лише журналістам, а звичайним простим людям», — каже журналіст Євген Гапич.

Тим часом у Франківську на Євгена чекають його дружина та доньки. Голос чоловіка Оксана почула вперше від дня його зникнення. Говорили кілька годин поспіль — під ураженням від розмови жінка й досі.

«Він сказав: «Оксанка — ти золотце, умнічка, молодець. Ти зробила усе, щоб я вийшов. Людина так щиро плакала, що він ніколи в житті так не плакав. В нього та скупа чоловіча скупа сльоза була тільки за татом. Більше я сліз не бачила ніколи. А він вчора плакав, навіть говорити не міг. Аж так…», — каже Оксана Гапич, дружина Євгена Гапича.

Деталей свого викрадення Євген дружині не розказував, аби більше не хвилювалася та не плакала. Оксана знає лише кілька деталей.

«Дуже болить печінка, дуже болять нирки. Каже: ходити можу. Задавали якісь питання і казали: «говори да или нет». Були чисто політичні питання. Де працює, що висвітлює, чи в партії, чи підтримує Росію, чи за соборність України — такого плану», — каже Оксана Гапич, дружина Євгена Гапича.

Ці три доби Оксана жила немов у нічнім жахітті. На порятунок чоловіка підняла на ноги пів-України. Від переживань у неї стався мікроінсульт — відняло ліву руку. Втім надії та сил жінка не втрачала. Тепер окрилена звісткою про звільнення коханого вона з доньками рахує хвилини до зустрічі з Євгеном.