PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Навчання навпомацки. На Львівщині незряча дівчинка вчиться у звичайній школі

Вікна-Новини

Вiкна 22:00

Навчання навпомацки.
На Львівщині – унікальний для нашої країни випадок. Незряча дівчинка вчиться у
звичайній загальноосвітній школі разом з усіма. Нині Ангеліна перейшла вже до
другого класу. Вчителі не можуть натішитися з її успіхів.

У класі за партою
Ангеліна сидить із помічником. Це єдине, що на уроці вирізняє її з-поміж решти
учнів. Пише дівчина сама – на спеціальній машинці. До дошки її викликають не
рідше за однолітків. Сьогодні тема уроку – перелітні птахи.

Ангеліна мешкає в
дитячому будинку сімейного типу. Батьки відмовилися від неї одразу по
народженню. Тепер мамою вона називає пані Богдану. Окрім Ангеліни в жінки ще п’ятеро
нерідних дітей та четверо своїх. Навчання в звичайній школі для незрячої
дитини, то її ідея.

Богдана Неволько, мати Ангеліни:

Ангеліну якщо відправляти до спеціалізованої
школи, то треба було забрати із сім’ї. Це в даному випадку неприпустимо, бо
вона одного разу вже була зраджена своїми батьками. І ще раз то повторювати,
ранити її і ламати все життя ми не маємо права і не хочемо.

Допомогти в
навчанні таким як Ангеліна взялися в осередку «Української спілки інвалідів».
Апаратурою волонтерів забезпечили у львівській Політехніці. Їхнє завдання:
зробити книжки в електронному вигляді, надрукувати шрифтом Брайля й записати
відповідний аудіотекст, аби його можна було прослуховувати. Вже готова абетка
для першачків.

Серед інших
задіяний тут Петро Хімка. З двадцяти років чоловік не бачить. Утім, в хаті
сидіти нудно, тому погодився допомогти малечі. Спершу текст зі звичайної книги
набирають на комп’ютері, далі слід без помилок перетворити його в тактильний
шрифт. І лише після кількох перевірок можна починати друк на спеціальному
принтері.

Петро Химка, волонтер:

Програма є закордонна і вона не розуміє деяких
наших знаків. Як апостроф, як «і», воно часто пише не «і» а «Y» чомусь. Є
нюанси, що треба перевіряти повністю весь текст.

Друк одного
такого підручника забере принаймні рік, пояснюють добровольці. Тому навчальну
літературу віддадуть, імовірно, коли Ангеліна вже піде до наступного класу. А
поки дівчина вчиться за тими посібники, що їх виготовила вчителька Галина
Ліщинська. Викладачка розробила рельєфні та опуклі навчальні матеріалами. Жінка
зізнається, що спершу боялась за ученицю. Адже ще ніколи не працювала з невидючими
дітьми.

Галина Ліщинська, вчителька початкових класів:

Напевно, більшого щастя не відчуває педагог, коли
дитинка чогось досягає. Так і більшого щастя не було у той момент, коли Ангелінка
зачитала пальчиками.

Викладачі кажуть:
із математикою у Ангеліни поки що не все гаразд. А от з письма та читання
навички чудові.

Загалом у шести
українських інтернатах для незрячих, навчається сім сотень дітей. Востаннє
шкільні підручники міністерство друкувало для них 4 роки тому.