PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Трьох сестричок силоміць забрали до притулку від єдиної рідної людини

Вікна-Новини

Вiкна 22:00

Дитяче щастя – в заручниках
у квадратних метрів. Вінничанин 10 років виховував трьох сестричок, яких
народжувала й підкидала йому дочка. Та прийшли урядники з соцбезу, виміряли
його квартиру й силоміць забрали дівчат до притулку. Нових названих батьків
сестри в очі бачити не хочуть. Сльози малечі й здоровий глузд проти плану з
усиновлення, в сюжеті Бориса Сачалка.

Йому вже пішов
7-й десяток. А плаче, як 10-річний

Володимир Поповський, пенсіонер:

Їде «Жигуль» з затемненими вікнами, а там діти
мої. І вони кажуть: папа, папа! А вони даже не стали. Ну, що то я звір… ну,
взяти забрати…

Володимир Григорович
розповідає, як викрали його трьох онучок. Поки діда не було вдома, соціальні
служби відвезли дівчаток у дитячий притулок. Тепер Володимир Григорович живе
від відвідин до інших.

Дідусь – єдина рідна
людина, що лишилася в цих дітей. Старшій 14, а молодшій – 6 рочків. Їхня мати –
нерідна донька пана Володимира підкидала новонароджених дітей названому батькові
під двері квартири. Доки дітей виховував дідусь, їхня мати сиділа в тюрмі. Коли
вийшла – відмовилася від них і зникла. Тоді до діда навідались із соціальної
служби й визначили: для виховання дітей бракує квадратних метрів. Й забрали їх
до сиротинця.

Наталя Церковна, керівниця служби у справах дітей
м.Жмеринки:

Проживають на спільній площі члени сім’ї, які
мають розлади здоров’я. В нас порушений пункт, що на сім’ї, де діти не можуть
бути влаштовані, де є особи, які звільнилися із місць позбавлення волі.

Квартира пана Володимира
й справді невеличка – нині окрім нього тут живе один з синів і психічно хвора
молодша донька. Ще один син – колишній ув’язнений переїхав у інше місто. Таке
число душ на квадратні метри досі не заважало дітям щасливо зростати, – каже
директор школи, де вчилися дівчатка.

Василь Дідковський, директор школи:

Доглянутими вони завжди ходили, не будемо грішити.
Зазвичай він купував їм усе. Ми питали в дівчат, як і що. Але опікун за ними
дивився.

Це притулок, куди
переселили дівчаток. Психологи пояснюють: нині вони пригнічені. Тож майже ні з
ким не розмовляють.

Світлана Чумакова, психолог:

Я вже говорила вам: їх вирвали з середовища, їх
направили в притулок, з притулку в оздоровчий табір, звідти до нас – це не один
стрес і, звичайно, це наклало свій відбиток.

Дівчата оживають,
лише коли бачать дідуся.

Дівчат планують
віддати до іншої родини. Їх навіть уже познайомили з потенційними батьками. та
сестри – відмовилися. Урядники не второпають чому, адже іншого шансу може не
бути. Одразу трьох, та ще й таких дорослих зазвичай ніхто не всиновлює.

Радник президента
у справах дитини Юрій Павлено не збагне чому місцеві соціальні служби вчинили
саме так. Нині створив комісію, яка перевірить коректність дій урядників.

Юрій Павленко, уповноважений Президента України з
прав дитини:

Дії органів влади повинні виходити з інтересів
дитини. На жаль, ні органи влади, ні громадяни часто не розуміють, що це таке. І
вважають свої дії правильними. Хоча по факту вони такі, що суперечать інтересам
дитини.

Доки одні інших
перевіряють, пан Володимир іде додому. Він можливо сьогодні востаннє бачився із
дітьми. Від сьогодні аби побачити онучок має брати спеціальний дозвіл у
соціальних служб. Його позбавили прав опікуна й нині він дітям – ніхто. Він не
придбає нової квартири, він не вижене свого сина з хати. Все що міг зробити –
тотальний ремонт житла. Тепер застеляє ліжечка й планує, хто де спатиме, коли
онучки повернуться. Хоча з кожним днем чимраз більше зневірюється.