PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
На Прикарпатті діти вчаться в школі, які вже понад сто років | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Прикарпатті діти вчаться в школі, які вже понад сто років

Вікна-Новини

Вiкна 18:00

Діти, про яких
далі мова – не те, що інтернет-класів, вони звичайних сучасних класів не
бачили. На Прикарпатті малюки здобувають науку в старовинній школі, де вчилися
їхні діди та бабусі. Школі – понад сто років. Зо дві сотні учнів тісняться у
старих порепаних стінах. Селяни поколіннями чекають на нову школу.

Марія Джоган –
все своє життя у цій школі. Спершу вчилася. Тепер – вчить. Викладає фізику.
Каже, школу побудували ще за Австро-Угорщини, у 1908. Пригадує, за її шкільних
років тут все виглядало трохи інакше. А вже у кінці сімдесятих років минулого
століття зробили прибудову. Тепер про це шкодують.

Зіновій Шикоряк, директор школи:

В зв’язку з тим, що тут була добудова, діти тут
бігали по снігах, мій попередник добудував коридор, цим коридором закрило
класні кімнати, які не мають виходу на подвір’я, в такому приміщенні займаються
зараз діти.

Через це дітки
залишилися без денного світла та свіжого повітря. Ще одна проблема – малі приміщення.
За Австро-Угорщини тут навчалося кілька учнів. Тепер – дві сотні. Класів на
всіх не вистачає.

Дарія Вітрецька, вчителька з німецької мови:

Скільки дітей? 12. Кімнатка скільки метрів? 16. Навіть
по нормі – 2,5 метри на учня, от порахувати…

Щоразу стару школу
латають, та дарма. Дах тече, на стінах пліснява. Взимку в школі так холодно, що
висидіти на уроці по 45 хвилин дітки не в змозі.

Таня Мальків, учениця:

Сидіння до підлоги промерзають, вони металеві,
одягаємо довгі шубки, туніки, щоб можна було сісти на них.

Через аварійний
стан, школу неодноразово намагалися закрити, та дітей ніде діти. В кінці дев’яностих
почали зводити нове приміщення. Колгосп розвалився, новобудова – теж.

Зіновій Шикоряк, директор школи:

У 91 році почалося будівництво. Був спортзал,
коридор, через те, що ми не могли вибити кошти, намокало, будова завалилася.

Кожна нова влада
обіцяє дітям нову школу, – кажуть селяни. Щоб отримати кошти з держбюджету,
щоразу фахівці складають оновлені проекти на будівництво. Район спроможний лише
профінансувати проект і то частково.

Анатолій Дирів, голова рожнятівської школи:

Біда у тому, що ми виділяємо кошти на проект, а це
100-170 тисяч, зараз 40 тисяч, а надії на нову школу немає. З року в рік
обіцяють, що будуть виділені гроші з держбюджету, може, після сюжету побачать і
звернуть увагу на цих людей.

Ціна дитячої мрії
про нову школу – 12 мільйонів гривень. Кошти на першочергові об’єкти
будівництва розподіляються державою в кінці кожного року. Тож знов село живе
надією.