PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Усі в «Сад». «Ленком» готується до нової української прем’єри

Вікна-Новини

Вiкна 18:00

Усі в «Сад».
Після українського тріумфу вистави «Пер Ґюнт» театр «Ленком» готується до нової
української прем’єри. Монтування декорацій до комедії «Вишневий сад» у розпалі.
Про фокуси постановників театру та ризик, якому піддають життя Леоніда Броневого
– Ольга Семак.

Такого Чехова,
запевняють ленкомівці, ми ще не бачили. Уявіть, ось це – вишневий сад. У
режисерів театру він несподівано заколосився металевим очеретом, як символ
російської безнадії.

У «Вишневому саді»
є все, що ми знаємо. Так каже режисер Марко Захаров. І, зідхаючи, додає: от
коли би ми ще знали, чого хочемо. От і ці холодні лозини у виставі грають на
геть протилежні емоції. То вони зворушливі, як оксамитова осока, то агресивні,
як триденна щетина російського інтелігента.

Олексій Кіндратьєв, художник-постановник театру «Ленком»:

Ну, вот, история про
русского интеллигента, который каждое утро встает, смотрит на себя в зеркало и
видит свое небритое лицо. И в какой-то момент не хочется смотреть на себя в
зеркало. Вот примерно такой же момент произошел и с этим домом.

Дім Раневської
художник «Ленкому» Олексій Кіндратьєв спочатку побачив так. А потім
постановкова частина театру кілька місяців ламала голови – як це зробити в
натурі й щоби воно працювало. Чи то тераса, а чи веранда російської дачі. Уся скляна
конструкція тримається на цій балці. Тут 37 рухомих вікон та дверей – через які
герої швендяють, якими грюкають. У фіналі вистави півтори тони скла, дерева й
металу гучно спадуть на підлогу й розіб’ються вщент.

Артемій Харлашко, керівник виробництва театру «Ленком»:

Жалко или не жалко?
Знаете, есть некая русская черта – построить, а потом все порушить. В этом есть
все-таки какая-то наша внутренняя правда.

Ленкомівці не
розкривають усіх технічних таємниць. Кажуть, у цьому фокусі задіяно багато
механізмів під сценою й на горі. Диво в іншому – це декорація репертуарної
вистави. Тобто після падіння її наново збирають, реконструюють, шклять, щоби
наступного вечора знову розгатити. Ленкомівці собою пишаються.

Поки постановники
монтують «Вишневий сад», актори мають три дні перепочинку. Організатори
гастролей кажуть, усі зірки «Ленкому» скромні в побуті, ніхто не вередує. Окрім
народного артиста Радянського Союзу Леоніда Броневого.

Легендарний Мюлер
радянського кіно має простий, але принциповий райдер.

Дмитро Логвин, член правління фонду Віктора
Пінчука:

Находясь еще в Москве,
он, например, любит позвонить где-то в 6 утра, в 6:30 своим администраторам,
которые здесь находятся и, например, сказать такую вещь: «Вы не забыли, что я
приезжаю через 4 дня и мне нужен в номере графин с водой?» Но, как Мюллер, он
может себе это позволить.

Леонідові
Броневому – 83. У «Вишневому саді» він грає старенького слугу Фірса. Його роль
у виставі чи не найнебезпечніша. У фіналі Фірса забувають у старому будинкові.
Робітники починають зносити споруду. Скляна конструкція, немов пастка, затискає
актора. За лаштунками постановники тамують подих.

Артемій Харлашко, керівник виробництва театру «Ленком»:

Он помещается в эти
клещи, которые его сдавливают, и он, не боясь, становится на эту платформу
внутри на цыпочки. И едет на ней, и не боится. И это очень трогательно. С одной
стороны есть реакция зрителей, которые смотрят эту трагическую сцену, и мы,
которые умиляемся этой ситуацией. Приятно, что артист, такой великий, уже в
возрасте доверяет.

Побачити
Броневого, а ще Олександру Захарову, Олександра Збруєва, Антона Шагина в
незвичному «Вишневому саді» можна вже відзавтра. Вистави відбудуться 14, 16 та
17 вересня на сцені театру імені Лесі Українки.