PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
На Луганщині дітовбивцю Оклей засудили на 15 років | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Луганщині дітовбивцю Оклей засудили на 15 років

Вікна-Новини

Вікна 18:00


Крапка в резонансній справі матері-вбивці. Оксану Оклей, яка вбила двох
дівчат-приймачок, а потім викрала дівчинку, аби приховати сліди злочину –
районний суд Краснодона засудив на 15 років за ґратами. Чоловікові й доньці,
які їй допомагали, дали по 4 й 4,5 роки позбавлення волі відповідно.

Юлія Оклей показує місце, де її батько закопав тіло своєї
доньки-приймачки. Дівчинку вбила мачуха. До цього жінка до смерті забила ще
одну свою прибрану дитину. Її тіло чоловік спалив у казанцеві, а прах розвіяв.
Шокову правду всій країні розказала старша донька, яку мати змусила допомагати
батькові позбавлятися від дитячих трупів.

Юлія Оклей,
донька засудженої:

Мы слышали крики. Она с кулаками подойдет по лицу ударит,
из-за пустяка подойдет и ударит. За то, что Катя медленно кушала. Она ей все
передние зубы повыбивала.

У Краснодоні Світлана Оклей мала бездоганну репутацію і була справжньою зіркою.
Вона створила родинний ансамбль. Танцювала, співала та грала на музичних
інструментах. А ще чималим накладом видавала свої вірші та передавала їх у
місцеву дитячу бібліотеку.

Але як тільки вона покидала сцену та переставала бути на
публіці, Світлана Оклей одразу ставала іншою. Як і чим жила її родина, сусіди й
гадки не мали.

Світлана Оклей мала 11-х дітей – 8-ро своїх та ще трьох
прибраних. За це здобула звання матері-героїні від тодішнього Президента Ющенка
та 5-кімнатну квартиру від місцевої влади. Нове помешкання стало справжнім
пеклом для її діточок-приймаків. Двох дівчаток вона жорстоко вбила. Хлопчика
ледь не забила до смерті. На суді Оклей усе заперечувала.

Світлана
Оклей, засуджена за вбивство дітей:

Позиция одна – я не виновна. Я не убиваю, я их лечу, я их
оздоравливаю. Дети похищены и я считаю, что они не убиты. Их увезли, просто
увезли и где-то они находятся.

Справу Оклеїв слухали у суді чотири місяці. І ось сьогодні дітовбивці винесли
вирок – 15 років позбавлення волі. Хоча звинувачення вимагало ще більшої кари.

Ліна
Корнилова, заступниця керівника відділу прокуратури Луганщини:

Міру покарання у вигляді довічного
позбавлення волі їй не дали через те, що на момент
скоєння злочину вона перебувала у стані вагітності. Після вивчення вироку буде
ухвалене рішення щодо його апеляційного оскарження.

Чоловік Оклей Олександр, який приховував сліди злочину, дістав 4 роки
позбавлення волі. Старшу дочку, яка теж мовчала про звірства матері, засудили
на 4,5 роки. Щоправда, через вагітність кару їй поки що відтермінували.