PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Африканець вивчив українську і написав новий гімн | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Африканець вивчив українську і написав новий гімн

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Новий український гімн написав африканець. Студент з
Нігерії приїхав вчитися до Франківська на медика, та ще й подужав вивчити
українську. Його душу так полонила мелодійність солов’їної, що тепер він
Україну вважає ще однією Батьківщиною і присвячує їй свою поезію.

Нігерійський студент Фелікс Озор уперше гімн України почув ще на Батьківщині. В
Африці під час футбольного матчу. Змісту слів він не розумів, але музика і
мелодійність мови далекої заокеанської України запали нігерійцю в душу.

Фелікс Озор, студент із Нігерії:

Я вчив ще в Нігерії, колись Україна грала
в футбол, я почув по телевізору і тоді я хотів поїхати в Україну і вчив по
Інтернету. Я не розумів слів, але ритм мені сподобався.

Україна запала нігерійцю в душу. І здобувати освіту
медика він вирішив у Івано-Франківську. Мову вчив з нуля. А перші творчі нариси
африканцю допомагали робити в літературному гуртку.

Олеся Дибовська, учасниця літературного
гуртка:

Була вражена, в Педагогічному інституті і
так мало хлопців, а тут прийшов, ще й не такий, як інші.

Далі більше – африканця франківські віршарі навчили не
лише слова римувати, а пісні співати.

Фелікс настільки захопився мелодійністю мови та національним українським
колоритом, що навіть свій варіант гімну України написав. Щоправда поки що
вийшов – «білий вірш».

Фелікс Озор, студент із Нігерії:

Україна невмируща, її свобода та слава
ніколи не згинуть, країна героїв, благословенний край.

Фелікс Озор, студент із Нігерії:

Я думаю, це найкращий край в світі, і
потенціал, і яскрава природа, люди, але багато людей не знають, що в них є.

Колежанки Фелікса по літературному гуртку від почутого
вражені. Творіння надрукували. Та ще й англійською мовою переклали. Щоб інші
іноземці знали, до якої країни приїхали.

Олеся Дибовська, учасниця літературного
гуртка:

Гімн був несподіванкою, адже писати про
Україну рідко кому спадає на думку, особливо, коли країна не є твоєю
Батьківщиною.

Ольга
Деркачова, учасниця літературного гуртка:

Сподобалося, що твір оптимістичний, що
Україна засяє так, що про неї говоритимуть в усьому світі.

Фелікс свою роботу оцінює скромніше, каже, написав, бо закохався в Україну.
Коли повернеться на Батьківщину, планує слова покласти на музику та заспівати у
місцевому церковному хорі.

Фелікс Озор, студент із Нігерії:

Можливо, я не українець за паспортом, але
душею та серцем я насправді українець, Слава, Україні!