Біля Львова відкрився ресторан на місці тортур та розстрілів людей

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Гопак на жертвах терору. Біля Львова відкрили ресторан там, де десятиліттями
тримали політичних в’язнів, закатували та розстріляли купу люду. І земля біля
стін буквально просякнута кров’ю.

Навпроти хати пана Володимира
ресторан. Комплексні обіди, ювілеї, весільні грища. Відкрили його нещодавно, з
паном Володимиром не радились. А він би міг дещо новим власникам розповісти.

Володимир Мелиневич, місцевий мешканець:

Тут були катування, тут включали двигуни,
щоб не чути зойку та стогону, ці стіни є пропитанні… Страшне.. Трудно
вспоминати…

Тюрму побудували австрійці. Потім її радо використовували поляки. А радянська
влада тут уже не тільки саджала, а й убивала. Пан Володимир чув розстріли.
41-го червоні, втікаючи від німців, нищили політичних у в’язницях.

Серед страчених був дядько Мар’яна.

Мар’ян Сарабай, небіж закатованого:

На східній Україні є колгоспи, людям дуже
гарно живеться. Так саме тут люди будуть добре жити. А він взяв слово, чому ви
нам не розказуєте про голодомор 33 року, про Соловки…

Родичі закатованих і очевидці
ідуть до катівні, що стала рестораном. Пан Мар’ян згадує, де відкопали його
родича. Місце розстрілів відгородили парканом, на ньому намалювали козака з
шашликами.

Мар’ян Сарабай, небіж закатованого:

Шопа стояла за тим будинком. Вона була як
склад дров і вугілля для опалу тюрми… Там було закопано 4 вбитих чоловіка.
Серед них Стах Мельник. Мій дядько.

Як комуністи повернулися,
в’язницю заповнили бійцями УПА.

Михайло Гасюк, ветеран УПА:

Майже півроку. П’ять місяців…

Інтер’єр, звісно, тут змінили, але він згадує, де була його третя камера.
Потрапив у полон до червоних через поранення, його скалічила розривна куля.

Михайло Гасюк, ветеран УПА:

Я не міг нічого їсти, температура від
кулі пекла, як кулю витягнули стало легше… Воші намножились. Ніхто на прогулку
не водив. Так сиділи в камері день і ніч.

Кості1004-2

Наразі великий піст, на Львівщині в ці дні ніхто не святкує, ресторан порожній.
«Вікна» йдуть питати адміністрацію, як забронювати залу на весільний бенкет.
Власник ресторану зустрічатися відмовляється.

Громадські активісти пропонують екскурсію автентичною частиною ресторану. Вона
за парканом. У тюремному дворі розстрілювали, а в дровітні знайшли перших
убитих. На вікнах старі ґратки. В підвалах тримали смертників. У 70-х катівню
закрили. І почали в підвалах різати тварин. Відкрили ковбасний цех.

Скандал із рестораном-катівнею триває вже з півроку. Меморіальна табличка на
стіні – перша перемога активістів. На часі перемови з власником ресторану.

Роман Дунас, громадський активіст:

Я певний, що повинна бути певна
компенсація йому, чи з боку громади, чи з боку меценатів. Аби він компенсував
витрати. А тут має бути історико-краєзнавчий музей.

А доки тривають перемови, місцеві вже знайшли тимчасовий вихід. Заклад, що
будували під гулянки, сьогодні здебільшого замовляють під поминки.