PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Вікна» побували в українській шахті ядерної зброї | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Вікна» побували в українській шахті ядерної зброї

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Чи загрожує Україні північно-корейська ядерна зброя? «Вікна» побували в
колосальній ракетній шахті, що колись загрожувала ядерними боєголовками
Північній Америці. У 30-метровому підземеллі таємними ходами блукав Борис
Сачалко.

Борис
Сачалко, журналіст:

34 метра – довжина цієї ракети. Вона
називається сатана. Нині це одна із найпотужніших ракет у світі. У неї ядерного
заряду у 1300 разів більше, аніж того, який скинули на Хіросіму.

У разі бойової тривоги у цих довгих коридорах ядерної шахти зникало зразу
семеро ракетників. Пан Іван сам у цій шахті служив, а тому знає кожен її куток.


Іван:

Длина командного пункта 33 метра. Имеет 12 этажей, находиться в
подвешенном состояния на амортизаторах.

Так побудовано більшість ядерних шахт. На десятьох
поверхах – обладнання. Кімната із червону кнопкою – на найнижчому другому
поверсі.

Іван:

Вот это табло – это 10 ракет, которые находятся в
подчинении командного пункта.

Це все – не муляж, а справжнє обладнання. Воно працювало
ще до середини 90-х. З цього командного пункту ракети могли запустити на
Америку, Англію та Францію.

Іван:

По верхнему монитору приходил шифр, переводили на нижний
монитор. Доставались оттуда секретные документы. Шифр добавлялся, вставлялся
вот сюда ключ и сюда ключ. Разногласия полторы секунды – левой рукой нажать
кнопку правой рукой – ключ.

Це все мало займати не більше як дві хвилини. Якщо раптом
на командному пункті вже всі були мертві, ракети могли запустити із сусіднього
штабу.

Якщо і штаб не відповідав, спеціальну не ядерну ракету
випускали з-під Москви. Вона за кілька десятків хвилин долітала командного
пункту, самознищувалася і подавала сигнал ракетам тутешнім, що час вилітати.
Варіантів активувати місцеві ракети було так багато, що навіть якби ворог
знищив усе живе і зрівняв би все з землею – ракети б усе одно би вилетіли.

Іван:

Натискаю на кнопку. Крышка весом 121 тонна открывается 8
секунд на 86 градусов.

Чи є у Південної Кореї хоча би схожа за потужністю та
хитромудрістю зброя, нині гадає півсвіту. Фізик-ядерник пан Людвіг констатує:
коли КНДР проводили ядерні випробування, американські сейсмологи зафіксували
підземні поштовхи з амплітудою 4.9 у епіцентрі ядерного полігону.

Людвіг Литвинський, фізик-ядерник:

Це відповідає десь близько 10 кілотонн набою. Та потужність якою вони реально
будуть користуватись, вона еквівалентна тому, що було у Хіросімі та Нагасакі. А
це близько 20 кілотонн.

Навіть за радянськими
нормами цього мало. Щоправда, таких боєголовок у КНДР може бути майже 40, бо
саме таку кількість плутонію може виробляти реактор, що у КНДР, до речі,
радянського виробництва. Але долетіти далеко північно-корейські боєголовки все
одно не зможуть. Ракети-носії в КНДР, до речі спроектовані за радянськими
аналогами – середньої дальності лету. Інакше кажучи, ані до Америки, ані навіть
до територій суміжних із Україною вони не долетять.