Під Києвом сім’ї продовжують жити в лазні, чекаючи квартир

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Лазня назавжди. «Вікна» вже розповідали про 10
родин, які мешкають в лазні в Боярці
, це передмістя Києва. Тут мали
почекати, доки їм побудують нові квартири, мають угоди, ба навіть рішення
Верховного Суду. Квартири нарешті побудували. І виявилось – не для них.

Житло, в якому живе родина Марини, за документами – не
житло. І навіть не лазня. А тимчасова прибудова до лазні. Сюди її відселили
після того, як бульдозер зніс рідну хату. В двох кімнатах мешкають 8-ро, серед
них хворий на ДЦП племінник. Чоловік Марини живе окремо від родини, бо нема де
ставити ще одне ліжко.

Чоловік
Марини:

Ми сей час живем раздельно, я у
сво
их, она у своих… Давненько, уже получается года три четыре…

Нещодавно у родини з’явилась надія на з’єднання. Верховний Суд вирішив, що ті,
хто виселили Марину з хати, мають дати квартиру в новобудові.

Марина Халько, мешканка Боярки:

П’ять з половиною років ми судились,
нарешті на цьому закінчилось. Збираємо речі, переїжджаємо, робимо ремонт.
Навіть мер сказав, раз у вас є рішення верховного судді – займайте та живіть…

Вони купили будматеріали, пакують речі. Дещо вже
перевезли. Сьогодні хотіли завезти чергову партію. Але ключі не підходять, на
дверях нової квартири сліди злому.

Там також був написаний номер, Марина подзвонила по
ньому. Їй відповіли. За півгодини двері відкриють. Доки чекає розповідає, як
отримала цю квартиру.

6 років тому тут стояв одноповерховий дім. На 10 родин. Навколо росли
багатоповерхівки, мешканцям сказали – їх дім теж буде під забудовою. Вони не
хотіли їхати, билися за свою хату. Аж поки проти них не вийшла сотня людей.

Марина
Халько, мешканка Боярки:

Відрізали газ, водопостачання. Вирізали
все і підготувались до штурму..

Людям сказали, що єдиний компроміс – їм дадуть квартири в будинку, що тут з’явиться.
А доки триває будівництво, пропонують тимчасове житло. В лазні. Вони здалися.
За рік стіни їх тимчасових квартири почорніли від грибка. Часом вони дізналися,
що їх майбутнє житло продали. Тим часом , компанія-забудовниця «Дніпровський круг»
зникла – з’їхала з офісу, що орендувала. «Вікна» відшукали директора компанії.
Той каже, квартир не віддасть.

В’ячеслав Мороз, директор компанії «Дніпровський
круг»:

Договор есть у них? Им это обещалось, когда сносился дом?
Я тогда не присутствовал. Договор у них есть, да… У них такие условия, как
были. Даже лучше гораздо. Я не знаю слово баня. Люди живут в общежитии…

Люди, що зрізали замок, з’являються. Він – полковник, працює на митниці.

Марина та ті, хто зрізали її замок, виходять з квартири,
дивитися документи. Полковник каже, що буде судитися. Вимагає, аби Марина
забирала свої речі та забиралась.

Марина іде в міліцію. Просить захистити майно. Тут теж
показує рішення Верховного Суду. Їй кажуть чекати і писати скарги.

Відсилають до судових виконавців, там до прокуратури, а
там просять знову судитися. Вимагати в суді, щоб було виконано рішення
Верховного Суду. Марина каже, що через ту бюрократію майже всі її сусіди по
лазні вже склали руки. Вирішили – вони слабкі, їм не захиститись. Вона – не
згодна. Буде зрізати замок на дверях.

Марина
Халько, мешканка Боярки:

Буду іти до кінця. Я б не хотіла, щоб мої
діти проживали в цих умовах все життя.