PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
У Харкові французький художник розмалював будівлю | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Харкові французький художник розмалював будівлю

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Зробити
яскравішими сірі стіни українських міст вирішив французький
художник-мандрівник. Він взявся розмальовувати будівлі. Почав з Харкова. І вже
рушає на Київ.

У цьому дворі на
Холодній горі сьогодні – веремія, художник аж із Франції – здає роботу. Тутешні
пенсіонерки Ніна, Рая та Жанна з цікавістю роздивляються делегацію: підтримати
Жульєна приїхали актори та танцюристи – учасники фестивалю «Французька весна».

На стіні старої 4-поверхівки француз вирішив зобразити українську мотанку.
Розповідає, об’їхав уже близько 25 країн і всюди малює щось автентичне.

Жульєн Малан, митець (Франція):

Наприклад, у Індонезії я працював над традиційними
мотивами орнаментів тканин, а у Сенегалі ми розмальовували мур із човновими
майстрами.

Стрит-арт місцеві урядники не просто дозволили – надали порожню стіну й найняли
спеціальну техніку – кран, аби можна було розмальовувати на такій висоті. Але
бабусі Ніна, Рая та Жанна з двору навпроти вважають: треба було серйозніше
поставитися до сюжету картини й перш ніж дозволяти – затвердити ескізи.

Жульєн Малан, митець (Франція):

Лялька знімає свою маску, й за маскою ми бачимо
обличчя традиційної української ляльки-мотанки. Це така данина українській
культурі. Ми вирішили залишити грубу частину муру, цеглини – саме там, де
обличчя.

Звідси француз з помічниками-українськими стрит-артистами переміщається у двір
сусідньої школи. Зазвичай тут карають за малюнки на спорудах.

Проте йому дозволили. На мурові старезної будівлі кінця 19 сторіччя за один
вечір з’являються дівчинка, хлопчик і дві качки.

Юрко з шостого «А» тут – і за асистента, й за гіда, й за перекладача.
Тому залюбки тлумачить усім охочим, що зображене на стіні шкільної спортзали.
По-своєму.

Юрко з трофеєм,
подарованим балончиком жовтого кольору, поспішає на математику. Харківські
художники-помічники Жульєна Малана тим часом розважаються.

Олексій Орехов, митець (Україна):

Подходят, думают, что
это мы – французы, то есть, они знают, что французы рисуют
.
Н
у, я рисую, молчу, и они думали, я не знаю языка, и очень забавно, я
всё узнал, что они думают, а потом говорят, а вы русский знаете? – Я говорю,
конечно!

Марія Малевська, журналістка:

Наступним майданчиком французького стрит-артиста
стане фасад ще одного навчального закладу. Вже сьогодні мистець прямує з
Харкова до Києва, де вже завтра візьметься за розмальовування
Києво-Могилянської Академії.