PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Найжорстокішою іграшкою в СРСР був 8-й поранений індіанець | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Найжорстокішою іграшкою в СРСР був 8-й поранений індіанець

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Це – найжорстокіша
іграшка часів Союзу. Легендарний восьмий поранений індіанець. Його робили на
Донецькій фабриці іграшок, яка колись була найбільшою у Європі. Та потім цяцьку
зняли з виробництва за пропаганду жорстокості. Про міфи радянських іграшок –
Ольга Семак.

Він шукає
напівміфічного «восьмого» індіанця. Та навіть у музеї іграшки набір войовничих
американських тубільців зберігся у складі лише сімох фігурок. Рідкісного
пораненого восьмого індійця можна побачити хіба що на фото в Інтернеті.

Володимир Дмитрієв, колекціонер
радянської військової іграшки:

У него в боку стрела
торчит. И дети придумали всякие легенды по поводу, почему его сняли с
производства – якобы за жестокость.

Вже дорослим Володя дізнався: насправді восьмого індіанця зняли з виробництва
не через жорстокість образу. Просто імпортна форма для виготовлення швидко
розвалилася.

Володимир Дмитрієв, колекціонер
радянської військової іграшки:

Почему легенда о
восьмом индейце всегда была среди мальчишек, но они не обращали внимания, что
здесь – прямо рваная рана, то есть настолько более жестокая фигурка и ее никто
не снимал.

Донецька фабрика іграшок виливала поліетиленові фігурки з прес-форм
американської компанії «Marx Toys». Було кілька наборів: «Неандертальці», «Вікінги»,
«Ковбої», «Радянські солдати». Загалом за 20 років виробили 200 мільйонів штук.
Населення СРСР – до порівняння – тоді становило 260 мільйонів.

Галина Брага, заступниця головного
технолога Донецької фабрики іграшок:

Детвора,
во всех песочницах – я вот помню в Донецке – по всех песочницах играли этими
воинами
. Мы работали в три смены, но это вообще
была бессменная продукция, все равно как еда сейчас.


Пластиковим солдатикам не поступалися пластикові іномарки. Виробництво
колекційних копій авто в масштабі 1 до 43-х Донецька фабрика в Союзі опанувала
першою. Шевроле, Ферарі, Мерседес, Фольксваген – половина машинок надходила за
кордон. А на Батьківщині коштували карбованець.

Галина Брага, заступниця головного
технолога Донецької фабрики іграшок:

Потом она пошла как
игровая, ну конечно
, коллекционеры
продолжали ее коллекционировать, а детвора ее обожала как игровую, хотя она не была
заводной, не была инерционной
.

Його не діставали з коробки 40 років. А він – на ходу. Дитячі залізниці в
Донецьку робили в асортименті – пасажирська, для перевезення вугілля «Жаринка».
А ось – експортний варіант – для британських дітлахів. Обладнання для
виробництва залізниць донеччанам постачили англійці. Наші розраховувалися готовою
продукцією. В Лондоні, згадують, донецькі залізниці, розходилися як гарячі
пиріжки.

Раїса Курочкина, заступниця директора
Донецької фабрики іграшок:

Ну представьте себе: если наша, если
больше деталей, она стоила до 30 рублей, то там до 40 фунтов стерлингов!

Вже 10 років як Донецької фабрики не існує. Прес-форми для виливання воїнів
викупила одна російська фірма. Та бізнес, кажуть, іде не дуже.

Дорослі чоловіки, які й досі граються у солдатиків, полюють та вимінюють ті
старі, радянські фігурки. Свого безцінного пораненого індіанця Володя кілька
років тому обміняв на довоєнний комплект маленьких бійців. А нещодавно чув, ще
одного червоношкірого зі стрілою в боці продали за 300 доларів.