Найжорстокішою іграшкою в СРСР був 8-й поранений індіанець

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Це – найжорстокіша
іграшка часів Союзу. Легендарний восьмий поранений індіанець. Його робили на
Донецькій фабриці іграшок, яка колись була найбільшою у Європі. Та потім цяцьку
зняли з виробництва за пропаганду жорстокості. Про міфи радянських іграшок –
Ольга Семак.

Він шукає
напівміфічного «восьмого» індіанця. Та навіть у музеї іграшки набір войовничих
американських тубільців зберігся у складі лише сімох фігурок. Рідкісного
пораненого восьмого індійця можна побачити хіба що на фото в Інтернеті.

Володимир Дмитрієв, колекціонер
радянської військової іграшки:

У него в боку стрела
торчит. И дети придумали всякие легенды по поводу, почему его сняли с
производства – якобы за жестокость.

Вже дорослим Володя дізнався: насправді восьмого індіанця зняли з виробництва
не через жорстокість образу. Просто імпортна форма для виготовлення швидко
розвалилася.

Володимир Дмитрієв, колекціонер
радянської військової іграшки:

Почему легенда о
восьмом индейце всегда была среди мальчишек, но они не обращали внимания, что
здесь – прямо рваная рана, то есть настолько более жестокая фигурка и ее никто
не снимал.

Донецька фабрика іграшок виливала поліетиленові фігурки з прес-форм
американської компанії «Marx Toys». Було кілька наборів: «Неандертальці», «Вікінги»,
«Ковбої», «Радянські солдати». Загалом за 20 років виробили 200 мільйонів штук.
Населення СРСР – до порівняння – тоді становило 260 мільйонів.

Галина Брага, заступниця головного
технолога Донецької фабрики іграшок:

Детвора,
во всех песочницах – я вот помню в Донецке – по всех песочницах играли этими
воинами
. Мы работали в три смены, но это вообще
была бессменная продукция, все равно как еда сейчас.


Пластиковим солдатикам не поступалися пластикові іномарки. Виробництво
колекційних копій авто в масштабі 1 до 43-х Донецька фабрика в Союзі опанувала
першою. Шевроле, Ферарі, Мерседес, Фольксваген – половина машинок надходила за
кордон. А на Батьківщині коштували карбованець.

Галина Брага, заступниця головного
технолога Донецької фабрики іграшок:

Потом она пошла как
игровая, ну конечно
, коллекционеры
продолжали ее коллекционировать, а детвора ее обожала как игровую, хотя она не была
заводной, не была инерционной
.

Його не діставали з коробки 40 років. А він – на ходу. Дитячі залізниці в
Донецьку робили в асортименті – пасажирська, для перевезення вугілля «Жаринка».
А ось – експортний варіант – для британських дітлахів. Обладнання для
виробництва залізниць донеччанам постачили англійці. Наші розраховувалися готовою
продукцією. В Лондоні, згадують, донецькі залізниці, розходилися як гарячі
пиріжки.

Раїса Курочкина, заступниця директора
Донецької фабрики іграшок:

Ну представьте себе: если наша, если
больше деталей, она стоила до 30 рублей, то там до 40 фунтов стерлингов!

Вже 10 років як Донецької фабрики не існує. Прес-форми для виливання воїнів
викупила одна російська фірма. Та бізнес, кажуть, іде не дуже.

Дорослі чоловіки, які й досі граються у солдатиків, полюють та вимінюють ті
старі, радянські фігурки. Свого безцінного пораненого індіанця Володя кілька
років тому обміняв на довоєнний комплект маленьких бійців. А нещодавно чув, ще
одного червоношкірого зі стрілою в боці продали за 300 доларів.