PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Він малює справжні шедеври, не маючи долонь з народження | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Він малює справжні шедеври, не маючи долонь з народження

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Він народився без
обох долонь. Та попри все навчився малювати. І зараз його пензлі народжують
справжні шедеври. Як п’ятикурсник Національної академії образотворчого
мистецтва й архітектури віртуозно вправляється біля мольберта – бачили наші
кореспонденти.

Уранці Мустафа
збирається в академію, як і тисячі інших студентів. Фізичні вправи –
обов’язкові щодня.

Далі – скромний сніданок. За яким він встигає відповідати на дзвінки друзів,
які вже чекають його біля гуртожитку. У майстерні академії він спершу
встановлює мольберт, розкладає кисті і фарби і починає натхненно малювати. І
все це він робить легко і впевнено, незважаючи на відсутність пальців і долонь.

Мустафа Муртазаєв, художник:

Я себя особенным не
чувствую, я такой, как все
. Я нахожусь в гармонии со своим
телом и духом, я счастливый человек
. Я прочувствовал, что такое
цветок, как он растет, что такое волна, как она набегает – это надо не просто
смотреть, это надо чувствовать изнутри, и это просто здорово.

Малювати Мустафа почав у 9 років і відтоді не випускає пензля з рук. Жанри
досить різноманітні: від пейзажів до портретів. Зараз він закінчує писати
яскравий весняний натюрморт, над яким працює вже 2 роки. Розповідає, що багато
хто хотів купити цю картину, але він вирішив зберегти її для своєї майбутньої
майстерні.

Мустафа Муртазаєв, художник:

Натюрморт этот как бы
говорит мне, что была зима, и она закончилась, все цветет сейчас весной
.
Нат
юрморт как бы не просто живет, а излучает из себя
,
поет какую-то песню, детскую какую-то.

Викладачі Мустафи розповідають: академічні вимоги до абітурієнтів надзвичайно
високі, і послаблень вони не роблять нікому. Але їх незвичайний студент цього
зовсім не потребує.

Олексій Васильєв, викладач кафедри:

Человеку в его
положении могло бы показаться, что мир весь в темном, черно-белый, все плохо
вокруг, а Мустафа другой.
Посмотрите на его живопись –
буйство красок
. В нем это искренне, он видит, изображает,
чувствует, понимает, что он без этого жить не может, а это самое главное.


Анатолій Зорко, доцент кафедри:

Його порівнювати з нашими студентами дуже важно – в
нього свій особистий почерк, свій особистий стиль, його роботи надзвичайно
експресивні. Видно, що він пише душею і своїм серцем. Я просто хочу побажати,
щоб його життя було краще и майбутнє було високого художника, я думаю,на це він
заслуговує своєю працею.

Однокурсники люблять Мустафу за веселу вдачу, добре почуття гумору, вміння
підтримати компанію і гарний вокал.

Максим Мазур, однокурсник:

Мустафа нами всеми
любим, он очень хороший, веселый, жизнерадостный, если какой-то праздник –
Мустафа обладает прекрасным тенором, поет – это душа компании
.
Мустафа служит для меня примером какой-то свободы, в нем есть та
свобода, которой можно позавидовать каждому.

Мустафа – живе підтвердження знаменитого вислову про те, що талановита людина
талановита у всьому. Крім таланту художника, він має голос в три з половиною
октави і в цю суботу, незважаючи на сильну застуду, візьме участь у кастингу 4-го сезону шоу «Х-фактор».

Мустафа Муртазаєв, художник:

Я просто очень сильно
люблю петь и хотел бы посмотреть со стороны зрителей, как они меня оценят
.
Мне кажется, музыка – это гармония, это как великое большое море, как
небо, и вообще я думаю, что человек, который не поет в сердце, живет в
постоянной хандре
.