PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Білоруські медики вже 5 років трансплантують органи не від родичів – в Україні це заборонено

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Білоруси не
бояться, що їх розбиратимуть на органи. У сусідній країні набирає обертів
програма трансплантації від неживих донорів. Там готуються до першої пересадки
легень. Трансплантацію серця, печінки та нирок не від родичів там роблять уже
протягом 5 років.

Рятувати у такий
спосіб українські життя вітчизняним медикам забороняє закон. Проект, який би
дозволив це в Україні, й досі лежить у чиновницьких шухлядах. Як працює система
трансплантації у сусідів – дізнавалася Ірина Драбок.

Команду терміново
летіти екіпаж МІ-8 отримав вночі. На борту ґвинтокрила серце та нирки. Органи
доправляють з Гомеля до Мінська. Це понад 300 кілометрів. Часу обмаль. Серце
живе лише 6 годин. Нирки менше ніж добу. Після майже двогодинного лету на
аеродромі у супроводі правоохоронців вертоліт зустрічає дві бригади медиків.
Одна забирає на пересадження серце, інша нирки.

Ірина Драбок, журналіст:

У цьому спеціальному контейнері нирки. Ми несемо
їх до операційної сьогодні лікарі рятуватимуть життя одразу двом чоловікам, які
роками чекали на свій шанс.

Одну з нирок пересадять Сергію. У свої 32 він через хворобу втратив роботу, а
щоб жити змушений тричі на тиждень лягати на гемодіаліз – штучне очищення
крові. 3 роки тому в нього відмовили обидві нирки.

Сергій Невідомський, пацієнт з Білорусі:

Единственное наверно
второй шанс к жизни
я, как и любой человек,
испытываю страх и волнение
, потому что я не знаю,
что будет и как будет после операции.

Одразу після спілкування з «Вікнами» Сергія забирають в операційну. Чоловіку
видаляють хворі нирки. Після ретельного очищення починають трансплантацію
донорського органу.

Операція тривала 5 годин. Сергія перевозять на реабілітацію. В цей час своєї черги
чекає ця жінка. Їй терміново потрібна нова печінка.

Люция Ярема, пацієнтка з Білорусі:

Выхода другого нет,
она совершенно перестала работать. Я живу, печень совсем не работает только на
лекарствах.

Біля ліжка матері цілодобово чергує дочка. Вона молиться, щоб як найшвидше
знайшовся донор.

Це головний траснсплант-координатор. Він не на мить не випускає з рук телефону.
Саме Едуард перший дізнається про донора.

Едуард Міцькевич, координатор з
трансплантації органів:

Если мы проводим
необходимые анализы и человек может быть потенциальным донором
,
то мы выезжаем на место и проводится забор органа.
В каждой районной
больнице
, где есть реанимация и операционная,
может производится забор органов
. О наличии такого донора сообщает
администрация этой больницы
, и тогда мы проводим первый
консилиум
. Когда констатирована смерть мозга,
пришел патологоанатом и дал свое согласие
, когда мы послали
уведомление в прокуратуру, тогда мы только можем этого больного в операционную
,
чтоб произвести забор
.

Бригада збирається на черговий забір органів. Їдуть по нирки та печінку, яка
може врятувати життя Люциї. Та жінці вкотре не пощастило. Печінка виявилася не
придатною для трансплантації. Вона знову у списку очікування. Окрім таких, як
Люция, реєструють тих, хто не може бути донором. Серед них хворі на цукровий
діабет, гепатит та ВІЛ. Також ведуть списки людей, які не хочуть віддавати свої
органи.

Систему трансплантації розробляли для своїх громадян. Тож для них операції і
реабілітація безкоштовна. Лише на створення цього головного центру держава
витратила понад 30 мільйонів доларів.

Олег Руммо, керівник республіканського
науково-практичного центру трансплантації органів:


Примерно к середине 2005, 2006 года мы были на самом
дне. Нам было
, как до
луны
, 8
операций всего в стране было сделано, огромное число белорусов
, 9,5
миллионов жителей
,
вынуждены были просить умолять Минздрав
, чтоб получить деньги на лечение за рубежом и
количество таких несчастных исчислялось в сотни
. Важно было
первое
это было
убедить общество в том
, что эти операции по пересадки органов нужны не
докторам
, а нужны
прежде всего больным людям
.

Перша трансплантація тут відбулася 2008-го. Пересадили печінку. Торік таких
операцій зробили понад 50. Понад 200 з пересадки нирки та близько 30 з
пересадки серця. Наразі готуються до трансплантації легень. Про таке вітчизняні
медики можуть лише мріяти. А українські хворі сподіваються на операцію за
кордоном. Про те, як живуть люди після пересадки органів, «Вікна» розкажуть вже
завтра.