PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Росіянка поплавала з білугами в крижаній воді 12 хвилин | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Росіянка поплавала з білугами в крижаній воді 12 хвилин

Вікна-Новини

Вікна 22:00

12 хвилин під
кригою, без гідрокостюма, без аквалангів у обіймах двох китів-білух. Росіянка
Наталя Авсєєнко довела – можливо все. Дворазова чемпіонка світу з фрі-дайвінгу,
знаючи, що за 8 хвилин перебування в крижаній воді людина вмирає, пірнула й
плавала поряд із білими китами аж 12 хвилин.

До одного з
харківських басейнів дворазова чемпіонка світу з фрі-дайвінгу – це підводне
плавання лише на затримці дихання – приїжджає на мотобайку. Москвичка вже зо
два тижні в Україні, вона переїхала на постійне проживання до свого нареченого.
Наталя Авсєєнко нині саме шукає у місті гідний басейн для тренувань.

Вона пише статті для «National Geographic», практикує йогу, багато подорожує,
вона – кандидат наук з культурології, 10 років викладала в МГУ, а після того,
як авторитетна «Daily Mail» надрукувала її фото з двома китами – Наталя й сама
зацікавила науковців.

Про цей її експеримент над людськими можливостями російські кіношники зняли
фільм. Це була експедиція за Полярне коло, до Білого моря – і це була її дитяча
мрія: поплавати з білугами. Ці ссавці живуть лише у холодних водах, тож,
довелося долати чималу путь.

За 5 хвилин плавання у воді зі знаком мінусу – в організмі людини
розпочинаються незворотні процеси, за 8 – принаймні, так вважалося – людина
помирає. Наталя протягом 10 днів тренувалася, щодня занурюючись у крижане Біле
море.

Наталя Авсєєнко, пірнальниця:

Мне казалось, что для того, чтобы
подружиться с ними, я должна стать такой же уязвимой, как они, но просто в
каких-то других смыслах. Для меня оголить вообще какую-либо часть тела довольно
сложно. Это был вот тоже такой шаг необходимый – оголиться ну вот абсолютно до
конца.

Колись вона зазнала серйозної травми: під час встановлення одного з рекордів –
занурення на глибину 65 метрів – відмовила половина правої легені. Зараз каже:
погналася за амбіціями, насправді – організм підказував, що неготовий. Відтоді
Наталя завжди дослухається до себе – й коли на Білому морі раптом відчула: не
варто – пірнати не стала.

Жінка певна: вода – жива, вона навчає, навіть лікує. Тож, за 2 з половиною
місяці відновила травмовані легені. Ось, зараз Наталя показує вправу, за
допомогою якої тренується. Під водою треба не лежати, а стояти, піднявши руки якомога
вище – й повільно видихати.

Марія Малевська, журналістка:

Затримувати дихання Наталя Авсєєнко вміє
аж на 8 хвилин. Наприклад, ми у Харкові можемо проїхати за цей час приблизно 3
станції у метро. Для звичайної людини проїхати такий шлях і не дихати взагалі –
це просто нереально.

Коли настав той драматичний момент, гурт людей, які допомагали Наталі у цьому
експерименті – чекають, техніка готова – вона почала молитися. Чи не вперше в
житті.

Наталя Авсєєнко, пірнальниця:

В воде минус 2 градуса где-то,
через минуту пребывания с открытыми глазами начинает замерзать хрусталик глаза.
Я опускаюсь – и я даже не почувствовала холода, я не почувствовала,
что я была подо льдом, я не чувствовала вот этой темноты
.
Я просто плыла…


Наталя Авсєєнко, пірнальниця:

У меня мурашки побежали от того, что я
вспоминаю. Знаете, это очень трудно выразить словами, наверное, я не смогу
этого передать, но это просто чуд
о, радость, любовь, гармония, и это
невероятное доброта и тепло. Вот такое ощущение, что белухи, они меня включали.

Під
крижаною стелею – їй було тепло. Усі 12 хвилин. Неможливі для науки 12 хвилин.
Після тієї експедиції на Полярне коло Наталя Авсєєнко не бере участі у
спортивних змаганнях й чемпіонатах та не фіксує власні рекорди. Каже, їй це
більше не цікаво.