PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Вікна» знайшли унікальне село, де у всіх одне прізвище

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Одне прізвище –
на все село. І так уже чотири століття поспіль. «Вікна» знайшли унікальне село,
де живуть суцільні тезки. Зветься воно – Гур’їв Козачок. Відповідно – всі
мещканці Гур̕єви. І знайти потрібну людину там геть не легко. Таємницю села
дізнавалася – Марія Малевська.

Марія Малевська, журналістка:

Золочівський район, Харківщина. Звідси вже Росію
видно, до кордону – якихось півтора кілометри. Про це невеличке селище кажуть:
унікальне. Тут і досі більшість мешканців носять одне прізвище.

Кілька вулиць,
кількадесят дворів – із центром біля шкільного подвір’я. Пан Іван саме привіз
школярів з усих усюд до Гур-Козачанської школи.

Директорка школи,
можна й не питати, Гур’єва Валентина. Та учнів-тезок усього лише п’ятеро має,
каже – багато дітей привозять з сусідніх селищ.

Дід Василь – краєзнавець-самоук, з 50-х років збирає матеріали про Гур’євих, і
кажуть – все знає.

Дід Василь:

Сто двадцать сейчас Гурьевых. Всего 180.

На кінець війни, розповідає, усі до одного тут були Гур’єви – і так чотири
століття до того. Після Перемоги стали приїжджати до Гур-Козачку люди з сусідніх
сел. Та чужинців тут не приймали: досі переповідають історію тракториста
Харитона – той закохався в місцеву дівчину, батьки – не віддавали, йому –
довелося перехреститися. Бо – і ось, воно, пояснення – тут усі старообрядниками
були, тому й женилися – лише на своїх. Так і вийшло: що не двір – то Гур’єви. 

Старообрядництво сюди привіз козак Афанасій Гур’єв. Він був з тих, хто у 17
сторіччі не погодився з реформами московського патріарха Никона – й, як багато
хто зі старообрядників, поїхав з Росії. Дід Гур’єв показує, як хрестяться
старовіри – тут, у селі – вже 13 поколінь поспіль.

Старообрядники
жили своєю – закритою громадою. Якщо прийде подорожній – води просити, наллють,
але в спеціальну чашку, й ложку тримали у домі – окрему, для тих, хто іншої
віри. Не приймали усього нового, боялися першого трактору, не розуміли
електричного світла. Одяг – найпростіший, довгі спідниці, хустинки,у чоловіків
– обов’язково бороди, аж до поясу, інакше виганяли. А усяка розкіш – то зайве.

Світлана Гур’єва, доглядачка музею:

Старообрядцы вели замкнутый образ жизни, и это
сказалось естественным образом на том, что они переженились на двоюродных. Ну,
как-то различать надо было? Поэтому придумывали друг другу прозвища. В зависимости
от того, чем занимались. Вот, например, богачи были Богатыми. Мой муж
происходит из рода Богачей, например 47.

Зараз старообрядництво на селі сповідують одиниці. Бородач у Гур’ївому Козачку
нині залишився один-єдиний. Михайлового батька звали Каллістратом, мати –
Секлетинією. Але до віри батьків фермер прийшов не так давно – бороду відрощує
років з шість лише. Двоє з його чотирьох дітей хрещені у православній церкві,
двоє старших – ще за старими обрядами. Жінка – також никоніанка, так тут
називають православних вірян. Жодного тиску, каже – навіть допомагає їй щось до
церкви піднести, але потім – обов’язково піде «очиститися».

Справжніх старообрядників стає усе менше й менше: є ще кілька селищ по Україні
– на Одещині, Чернігівщині, Буковині. З Гур-Козачку молодь їде до міст,
хрестить дітей вже за православними традиціями, на пам’ять про пращурів
лишається хіба що прізвище, одне на всіх.