PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Дівчині видалили половину обличчя через рак | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Дівчині видалили половину обличчя через рак

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Вона 5 років прожила
без обличчя. Лікарі видалили дівчині лицьові кістки, аби врятувати від раку.
Онкологію здолали. І нині донеччанка вирішила повернути втрачену красу.

Свою ваду
Вікторія приховує довгим волоссям і величезними окулярами
. У неї немає половини
обличчя. Лицьові кістки черепа – лікарі видалили, рятуючи дівчину від онкології.
Хвороба вразила несподівано. 5 років тому Вікторія відчула, що правий бік носа
не дихає. Лікарі запідозрили гайморит. Тривале лікування результату не дало.
Зробили томографію. Висновок став шоком для родини. Лікарі діагностували – рак.

Дмитро Степшин, батько Вікторії:

У Вики в носоглотке
опухоль 4 стадии, это было видно невооружённым взглядом, это было видно
снаружи, это было видно внутри, она даже дышала плохо, потому что опухоль
сдвинула носовые перегородки, распространялась во все стороны.

5 років родина Степшиних боролася за життя доньки. Вікторії зробили 2
променевих та 6 хіміотерапій, 3 операції з видалення кісток.

Марина Степшина, мати Вікторії:

Нельзя терять ни
надежды, ни веры. Нужно просто быть уверенным в том, что ты идешь в нужном
направлении и что ты победишь, не опускать руки ни при каких ситуациях.


Підтримували родину і друзі Вікторії. Аби назбирати грошей на коштовне
лікування – вони влаштовували доброчинні концерти. Та чи не найбільше Вікторію
у складний період підтримував Юрій. Вони вже довгий час зустрічаються. Юнак
зізнається, що дівчина підкорила почуттям гумору. І навіть хворою на рак
Вікторія не припиняла радіти життю. Юрій зізнається, що тяжка хвороба коханої –
лише зміцнила їхні почуття.

Юрій Олексієнков, друг Вікторії
Степшиної:

Я помню, приехал после
операции
, увидел Вику, что одна половина
лицо нормальная, другая раздута как арбуз сравнялась с носом. Тог
да
мне ее просто стало жалко очень сильно Вику, не то
, что я испугался, не
то
, что я перестал ее любить, на оборот мне как-то это еще сильней к
ней привязало, что мой любимый человек родной так страдает.

Вікторія розповідає, що пережити випробування та подолати рак їй допомогли
підтримка коханого, друзів та батьків. А ще – незламна віра в одужання.
Залишилося ще одне випробовування – відновити обличчя.

Вікторія Степшина:

Кроме того что я
надеюсь, верю, я знаю, что все будет отлично. Все мы восстановим, я уверена, я
уже не говорю о том, что выздоровею, я выздоровела уже и больше никаких проблем
не будет. В этом я уверена. Ну естественно, главная цель – восстановить то, что
было, внешний облик хотелось бы.

Вітчизняні медики за відновлення кісток обличчя не беруться. Кажуть в Україні
наразі немає необхідного обладнання та й належного досвіду у лікарів для таких
операцій теж немає.

Дмитро Калиновський, доцент кафедри
хірургічної стоматології Донецького Нацмедуніверситету ім. М. Горького:

Здесь на Украине теоретически мы можем сделать подобные
операции, но к сожалению, уровень оснащения наших клиник не всегда позволяет
выполнить подобные операции, потому и опыта по восстановлению такого большого
количества тканей, к сожалению, у нас нет.


Допомогти Вікторії – наростити лицьові кістки черепа взялися німецькі хірурги.
Нині вони вивчають медичну історію дівчини і підбивають кошторис складної
операції. Точної вартості – наразі не назвали. Та попередньо повідомили –
рахунок йтиме на десятки тисяч євро. Поки родина очікує вердикту закордонних
лікарів та ламає голову, де брати гроші.