Дніпропетровські студенти вирішили створити село з назвою «Стопудівка»

Вікна-Новини

Вікна 22:00

«Стопудівка».
Населеного пункту з такою назвою поки нема на жодній мапі України. Проте,
незабаром він може стати справжньою метою для молоді. Бо відпочинок там буде
безоплатним.

Дніпропетровські
студенти вирішили вдихнути життя в покинуте село Ракове, облаштувати занедбані
господи і влаштувати на лоні природи табір для відпочинку. Вже збудували
концертну сцену та провели WI-FI. Стати мешканцем «Стопудівки» може будь-хто, головні
умови – весела вдача та працьовитість.

У селі три вулиці, сотня покинутих будинків і лише одна мешканка.

Валентина Косогір, раків’янка:

Молодьож повтікала, а старики повмирали. І все. І
нема села. Село – вимерло.

Валентина Іванівна в Раковому прожила все життя. Та з часом раки у річці, від яких
село назвали – вивелися, а односельці роз’їхалися.

Віднедавна Валентині Іванівні стало жити веселіше. Її село вподобала міська
молодіжна організація. Організував усіх – громадський активіст Дмитро Хозин.
Хлопець розповідає – народився і виріс у місті серед асфальту й бетону. Та нині
збагнув, що втомився від кам’яних джунглів. Знайшов однодумців і всі разом
рушили на природу.

Дмитро Хозин, волонтер:

Нам надоело быть в
городе, потому что там постоянно шумно, экология никакая, и мы решили найти
село, где можно отдыхать молодежью, причем культурно и творчески.

Волонтери заручилися дозволом сільради – і заходилися ремонтувати покинуті
будинки. Багато років в них ніхто не жив, доклали руку й злодюжки – в хатах
покрали навіть двері.

В будинку, який привели до ладу, вже є світло і вай-фай. Воду беруть із
свердловини, газ привозять із собою в балонах, аби готувати їжу. На обід –
суп-харчо, а ще варена картопля з салатом.

У покинуте село
студенти планують повернути життя. А занедбані хати – перетворити на
безоплатний табір відпочинку для молоді. Один з городів – виділили для
проведення концертів. Сцену вирішено звести біля колишньої повітки.

Катерина Сорокина, волонтерка:

Мне ценны не сколько эти работы, скажу честно, я от
природы ленива немножко, сколько ценно, что мы сели за одним большим столом,
все незнакомые люди, поболтали, поиграли на гитаре, пели песни, вот это само
общение. Напомнило старые добрые времена, я когда еще сюда ехала – мама
смеялась, мы в молодости так на картошку ездили.

Студенти поселенню навіть назву придумали – «Стопудівка». Мовляв, тут завжди і
усе – «сто пудів». А бабі Валі пообіцяли – її рідне село заживе новим життя.