Колишні солдати німецької армії допомагають ветеранам країни, яка перемогла у війні

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Двоє офіцерів
нацистської армії Ганс і Бруно 5 років воювали проти радянських солдатів. Та
нині за 68 років після перемоги СРСР вони повернулися в Україну, аби привітати
та допомогти своїм тодішнім ворогам. Відверта сповідь 2 колишніх солдатів
німецької армії – Сергій Стеценко.

Ці двоє ветеранів
2-ї світової оглядають Хрещатик після врочистого параду. Вони, ясна річ, без
нагород і форми. 41-го в Києві вони надовго не затримались – їхній полк
прямував на Москву.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

Под Харьковом мы
встретились с советскими солдатами. Там были очень жестокие бои. Мы дрались насмерть.
Однако у нас было численное преимущество, поэтому мы победили и двинулись на
Смоленск. Но во время боя меня сильно ранили.

За кілька місяців
після битви під Харковом пораненого Ганса взяли в полон і заслали до Сибіру, а
його брат Бруно провоював аж до капітуляції Німеччини. Вони служили в різних
частинах, проте добре пам’ятають той день 39-го, коли їх забрали на війну.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

Партия Гитлера
работала так же, как и партия Сталина. Если не пойдешь – стрелять будут! Мой
дедушка жил во Франции, и я там жил..и хорошо жил..и война у нас не надо было.

Та брати до рук зброю все ж довелося. Нині в музеї Війни вони згадують важку
артилерію колишніх супротивників. Радянські танки, кажуть, були ліпшими за
німецькі. Але наших Т-34 Ганс висадив у повітря чимало, за що й здобув «Залізного
хреста».

Ганс, колишній солдат німецької армії:

В боях мне приходилось
прикладывать мину вот сюда. Взрыв был такой, что гусеница выходила из строя, и
танк не мог дальше ехать.

Після війни
обидва брати повернулися до Німеччини. Ганс став підприємцем, а Браун мером
одного з міст. Та якось вони приїхали до Ялти на відпочинок. І цей візит в
Україну змінив їхні життя.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

В конце 90-х мой брат
был в Ялте. Там он познакомился с переводчицей. Она рассказала ему, как бедно
живут украинские ветераны войны. В следующем году мы вместе решили приехать
сюда в Киев, чтобы помочь несчастным ветеранам.

Бруно, колишній офіцер німецької армії:

То, что я увидел в
Украине, поразило меня до глубины души. Страна, которая победила в войне,
относится к своим героям хуже, чем страна, которая в этой войне проиграла. 

Мы решили не
передавать эти деньги каким-то организациям, а привозить их самостоятельно
каждое 9-е мая.

Вісаріон Костянтинович, генерал радянської армії:

Сейчас придут мои
друзья! они против меня воевали, а я против них. И хорошо, что мы друг друга не
поубивали!

Він акуратно розставляє тарілки та виделки. Із хвилину на хвилину мають прийти
його друзі.

Вісаріон Костянтинович, генерал радянської армії:

Поговорим, поболтаем,
как они себя чувствуют, а я думаю, что они лучше себя чувствуют, чем мы!

Іронія долі – найзаклятіші вороги колись і найліпші друзі нині. Радянський
генерал став одним із перших, до кого завітали Ганс і Бруно. Тоді вони
допомогли йому грішми, нині подарунки – вишуканіші.

Вісаріон Костянтинович, генерал радянської армії:

Я вам скажу, давайте
выпьем за тех, которые погибли… вечная им память… и роль не играет, с какой
стороны они – они были невиновны!

І так уже понад 10 років. Після російського генерала в Ганса та Бруна – ще з десятеро
ветеранів, до кого вони завітають та хоч якось допоможуть. А найголовніше
скажуть те, чого не змогли під час війни.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

Я этой война не хотел! Я прошу прощение за это, я не
виноват.

ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити СТБ -
поставте 2 чесних галочки:

1.

2. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля