PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Колишні солдати німецької армії допомагають ветеранам країни, яка перемогла у війні | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Колишні солдати німецької армії допомагають ветеранам країни, яка перемогла у війні

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Двоє офіцерів
нацистської армії Ганс і Бруно 5 років воювали проти радянських солдатів. Та
нині за 68 років після перемоги СРСР вони повернулися в Україну, аби привітати
та допомогти своїм тодішнім ворогам. Відверта сповідь 2 колишніх солдатів
німецької армії – Сергій Стеценко.

Ці двоє ветеранів
2-ї світової оглядають Хрещатик після врочистого параду. Вони, ясна річ, без
нагород і форми. 41-го в Києві вони надовго не затримались – їхній полк
прямував на Москву.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

Под Харьковом мы
встретились с советскими солдатами. Там были очень жестокие бои. Мы дрались насмерть.
Однако у нас было численное преимущество, поэтому мы победили и двинулись на
Смоленск. Но во время боя меня сильно ранили.

За кілька місяців
після битви під Харковом пораненого Ганса взяли в полон і заслали до Сибіру, а
його брат Бруно провоював аж до капітуляції Німеччини. Вони служили в різних
частинах, проте добре пам’ятають той день 39-го, коли їх забрали на війну.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

Партия Гитлера
работала так же, как и партия Сталина. Если не пойдешь – стрелять будут! Мой
дедушка жил во Франции, и я там жил..и хорошо жил..и война у нас не надо было.

Та брати до рук зброю все ж довелося. Нині в музеї Війни вони згадують важку
артилерію колишніх супротивників. Радянські танки, кажуть, були ліпшими за
німецькі. Але наших Т-34 Ганс висадив у повітря чимало, за що й здобув «Залізного
хреста».

Ганс, колишній солдат німецької армії:

В боях мне приходилось
прикладывать мину вот сюда. Взрыв был такой, что гусеница выходила из строя, и
танк не мог дальше ехать.

Після війни
обидва брати повернулися до Німеччини. Ганс став підприємцем, а Браун мером
одного з міст. Та якось вони приїхали до Ялти на відпочинок. І цей візит в
Україну змінив їхні життя.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

В конце 90-х мой брат
был в Ялте. Там он познакомился с переводчицей. Она рассказала ему, как бедно
живут украинские ветераны войны. В следующем году мы вместе решили приехать
сюда в Киев, чтобы помочь несчастным ветеранам.

Бруно, колишній офіцер німецької армії:

То, что я увидел в
Украине, поразило меня до глубины души. Страна, которая победила в войне,
относится к своим героям хуже, чем страна, которая в этой войне проиграла. 

Мы решили не
передавать эти деньги каким-то организациям, а привозить их самостоятельно
каждое 9-е мая.

Вісаріон Костянтинович, генерал радянської армії:

Сейчас придут мои
друзья! они против меня воевали, а я против них. И хорошо, что мы друг друга не
поубивали!

Він акуратно розставляє тарілки та виделки. Із хвилину на хвилину мають прийти
його друзі.

Вісаріон Костянтинович, генерал радянської армії:

Поговорим, поболтаем,
как они себя чувствуют, а я думаю, что они лучше себя чувствуют, чем мы!

Іронія долі – найзаклятіші вороги колись і найліпші друзі нині. Радянський
генерал став одним із перших, до кого завітали Ганс і Бруно. Тоді вони
допомогли йому грішми, нині подарунки – вишуканіші.

Вісаріон Костянтинович, генерал радянської армії:

Я вам скажу, давайте
выпьем за тех, которые погибли… вечная им память… и роль не играет, с какой
стороны они – они были невиновны!

І так уже понад 10 років. Після російського генерала в Ганса та Бруна – ще з десятеро
ветеранів, до кого вони завітають та хоч якось допоможуть. А найголовніше
скажуть те, чого не змогли під час війни.

Ганс, колишній солдат німецької армії:

Я этой война не хотел! Я прошу прощение за это, я не
виноват.