До «Середньовічного Хотіну» з’їхалося майже тисячу лицарів

Вікна-Новини

Тут лише глядачів кількадесят тисяч

Вікна 18:00

У фортецю на Буковині
з’їхалося відразу майже тисячу лицарів. У Хотині стоїть передзвін справжніх
мечів, свистять стріли й іржуть коні.

Масштаби «Середньовічного
Хотина» цього року вражають.
Тут лише глядачів кількадесят тисяч.

Вони прийшли подивитися на лицарів. Ті звідкіля тільки не приїхали. Цей – із Санкт-Петербурга.
Звуть Морганом. У звичайному житті – Андрієм. Працює пожежником. Його обладунки
важать 40 кілограмів, але Морган носить їх наче звичайний костюм. Щойно натовк
когось і хоче ще.

Андрій Камин, лицар Морган із Санкт-Петербурга:

Не везде ж дадут
топориком потюкать, на лошади пошибаться, поэтому мы и приходим, померяться силушкой
богатырской.

Найбільше переживає за коня, бо зі скакуном познайомився перед самим турніром.
Свого із Росії каже – везти дорого.

Поруч із Морганом, Дмитро майструє середньовічну зброю. Він та його колеги роблять
все для того, аби бій був видовищним.

Дмитро Корзенюк, коваль із Казані:

Клинки не заострены,
но они имеют правдивый вес
, и их удар чувствуется вполне
серьезно.

Убитих та
скалічених – на фестивалі нема. Та й не усім адреналін із тестореном до смаку.
А вони хизуються не зброєю. Ірина заможна пані 14-го століття, а Володимир з
Чорткова – воїн 12-го. Усе від ґудзиків до гаптування золотом та шапки зі
страусиним пером робили власноруч.

Володимир Шерстій, учасник фестивалю:

Одна з ознак знатного городянина – це пір’я на шапці.
Простолюдин не міг носити пір’я на шапці.

Але найвидовишніше – це масові бійки лицарів, бомбування катапультами та герць
на конях – ще попереду. Андрій-Морган сподівається – наступного року прискаче
сюди вже на власному коні.