Вони загартовані лісом вже 8 років поспіль

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Вони теж хочуть
відчути себе лицарями. Лицарями лісу, з іншої епохи. Де після війни 4 роки
ховався від НКВС загін УПА з останнім командиром Василем Куком – нині
отаборилося 2 сотні юнаків та дівчат. Нащо вони годують комарів, п’ють воду з
річки і б’ються між собою? Про волинських спартанців – наші кореспонденти.

Віталій заходився
збирати речі з 6-ї ранку. На «Звитягу», каже, готується не лише по адреналін.
Хоче на власному досвіді пережити умови, за яких жили й воювали УПА та
перейняти їхні звичаї. Про гру дізнався з Інтернету й вирішив спробувати свої
сили. До наплічника кладе лише найнеобхідніше, теплий одяг і їжу.

Віталій, учасник гри:

Перше це палатка, далі це карімат, щоб не
простудитися вночі, як лежати на землі.

Гра «Звитяга» – небезпечна забавка. Її учасники житимуть у лісі, готуватимуть
їжу на вогнищі та головне – боронитимуть буквально до крови табір від
супротивника. Віталія на гру проводжають, як на війну – за всіма традиціями.

Після прибуття до табору Віталій, як і інші учасники, власним ім’ям не
користуватиметься. Тут лише прізвиська. Усе – як у справжньому загоні УПА. Віталія
називають «Чорним». Його місія – підіймати бойовий дух команди.

Ігор Гузь, організатор змагань:

Ми хочемо перенести цю молодь в той час, а втому
часі вони були в сотнях, чотах, роях, але й кожен повстанець мав псевдо, аби
коли його затримали, не могли того здати органам НКВД.

«Звитягу»
учасники влаштували в тому ж лісі, де 54 року переховувалася від радянського
КДБ армія головного командира УПА Василя Кука. Криючись від влади – в цій
місцині він провів 4 роки. Вони спробують протриматися 4 дні. Аби перейнятися
духом вояків-повстанців, у спартанських умовах вони випробують себе на
витривалість і загартованість. За стратегією гри, дві команди, в кожній по 100
душ, воюватимуть між собою. Переможе той, хто знайде ворожий табір і захопить
прапора суперника. Перед боєм – бойові навички відпрацьовують. Загальноулюблена
гра – мордування стінка на стінку.

Після тренувань уже є й перші поранені. Та учасники не скаржаться – синці та
подряпини на «Звитязі», кажуть, звична справа. Одна з небагатьох дівчат, що
наважилися на таку забавку – Ілона. У ближньому бою їй рівних нема навіть серед
хлопців.

Ілона, учасниця змагань:

Дівчина на звитягу їде, якщо в неї в косметичці є
пудра і тоналка то лише для того щоб замазувати синці.


Як і 60 років тому, вода в лісі надважлива. Її учасники питимуть із річки.

Кожен бере у похід по кілька літрів річкової. Мусять берегти гравці не тільки
рідину, а й нарукавні пов’язки. Це запорука життя у грі.

Віктор, учасник змагань:

Якщо з мене зірвуть на ліпку, то це означає що в
даний момент гри я помер.

Аби випробувати
свої сили, до Волині приїздить дедалі більше охочих. У «Звитягу» грають вже
вісім років поспіль. Щороку на змагання збирається понад дві сотні «звитяжців».