На Вінниччині небіжчика переховали на город

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Цвинтар на
городі. На Вінниччині чоловіка перепоховали прямісінько серед сільських паїв.
Спершу він спочивав на іншій ділянці. Та як з’ясувалося – її віддали під
забудову. Тож сільські урядники вирішили переховати небіжчика на, так би мовити,
новому кладовищі. Але там городи – люди засіяли ячмінь.

Вона чи не щодня
приходить на могилу коханого… на чужий город. Саме тут спочиває чоловік
Феодосії Шириної. Жінка розповідає, голова родини кілька днів не дожив до свого
80-річчя. Поховати свою другу половину Феодосія вирішила на новому кладовищі,
торік тут поставили хреста та освятили землю. Та вже наступного дня вбиту горем
жінку у сільраді повідомили – тіло чоловіка доведеться викопувати.

Феодосія Ширина, дружина померлого:

І от оце мене визвали, там були депутати , там був
священик, голова сільради і сказали, що поховали вашого чоловіка не в тому
місці, де треба, бо там під застройку піде.

Поховали чоловіка
у санітарній зоні, переконує сільський голова. Тому, каже, і довелося
розкопувати могилу. Бо від неї до найближчих будинків наміряли 300 метрів. А це
вже, каже, порушення закону. Те, що земля біля цвинтаря продана під забудову, заперечує.


Олег Данкевич, сільський голова:

Там взагалі ділянки не були ніколи продані під
забудову, не було. Це не правда.

Те, що батька
довелося ховати двічі, у родині Шириних називають подвійним ударом. Останні 2
роки чоловік був прикутий до ліжка. Та що батькові доведеться страждати і після
смерті, ніхто й не думав.

Ольга Ширина, донька померлого:

Це був шок для нас взагалі, для сім̕ї був шок,
тому що це натуральний вандалізм.

Феодосія Ширина, дружина померлого:

Мені так сказали, що ви не приходьте, наші люди
прийдуть, які у вас там побажання можете сказати.

На перепоховання
рідні не пішли. Кажуть, знову пережити прощання з рідною людиною просто не
готові. Цим особисто опікувався сільський голова. Запросив місцевого панотця,
колегу-депутата. За роботу копачам, каже, з власної кишені виклав 500 гривень.

Олег Данкевич, сільський голова:

Я сам дав свої гроші. Ну, а хто дав би, шо депутат
дав би, чи священик дав би.

А от городи на місці перепоховання сільського голову не зупинили. Очільник
громади розповідає, від своїх наділів люди вже давно відмовилися на користь
майбутнього кладовища. Чому місце спочинку Леоніда Ширина опинилося посеред
посіву ячменю, не знає.

Олег Данкевич, сільський голова:

А на тому місці вже мало кладовище, але люди взяли
знову посіяли туда, ну шо ж я ж не можу бігати по полях.

Прийшовши з
города-цвинтаря додому, пані Феодосія знову і знову переглядає старенький
сімейний фотоальбом. І молить Бога аби чоловіка не довелося переховувати
втретє. Каже, за майже 80 років глава їхньої родини заслуговує на гідний
спочинок.