PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
На Закарпатті школяр врятував від собак ведмежа | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Закарпатті школяр врятував від собак ведмежа

Вікна-Новини

Вікна 17:50

Відвазі та
сміливості героя нашої історії можна тільки позаздрити. На Закарпатті школяр
пішов проти зграї розлючених собак. Він кинувся рятувати маленьке ведмежа та
сам ледь не потрапив у собачі пащі.

Руслан разом з тіткою йшли на дачу. Аж тут їхню увагу привернули собаки. Ті
несамовито гавкали на щось у кущах. Хлопчик одразу кинувся розганяти псів.

Коли собак відігнали і розгорнули чагарники – очам своїм не повірили.

Руслан Герич, урятував ведмедя:

Дивимось, там ведмідь. Ми так неожиданно дивимося,
щоб не було мами його. Пішли ми туди дивимося, там він.

Тієї ж миті у
клишоногого з’явилося ім’я, ба навіть два.

Руслан Герич, урятував ведмедя:

Колись ми ловили, дивимось – мішка, так всі зразу
– мішка. Так і назвали Мішка або Машка буде.
Малого Мишка в мішку принесли додому.

Марія Герич, мама Руслана:

Приносять мішок і говорять: «Ми принесли
ведмедика». Якого, кажу ведмедика? – Маленького. -Якого маленького? Відкриваю
мішок, дивлюся, точно – ведмедик.

На сімейних
зборах гадали, що робити із порятованим ведмежам. Удома його залишати не можна.
А в ліс відпускати, то може загинути. Відтак вирішили передати звірятко у
відомий на Закарпатті Центр реабілітації диких ведмедів.

Михайло Маслей, ветеринар:

При прибутті до нашого Центру його вага складала 3
кілограми 600 грам. А зараз, бачите, контрольне зважування наше було – 11
кілограмів.

Ветеринари
з’ясували – новоприбулий таки Мишко, а не Машка. Йому 3,5 місяці. Нині він
десятий і наймолодший мешканець Центру реабілітації.

Михайло Маслей, ветеринар:

Зараз, на майбутнє у нас плани: до річного віку
він буде знаходитися в індивідуальному вольєрі, доки він не набере відповідної
ваги і росту, щоб його можна було підключить до основної групи. Цю групу
складає майже десяток дорослих ведмедів.

Мирослав Бундзяк, начальник
реабілітаційного центру бурих ведмедів:

Майбільший Дюрі, Беня, Іра, Стелс, Роза, Потап,
Бубочка і Малиш. І сама стара то в нас Іра. Їй 30 років.

Щоб не травмувати
психіку малого ведмедя, увесь цей час його триматимуть і подалі від спалахів
фотокамер та туристів. Як виняток провідувати ведмежа дозволили лише його
рятівникові. Він вже привчив ведмедя до солодкого, бо годує тим, що смакує й
самому.

Руслан Герич, урятував ведмедя:

Молоком, медом, чупачупсами. – Чим? –Чупачупсами.

Руслан пообіцяв
принести смаколиків і наступного разу.

Руслан Герич, урятував ведмедя:

Будь чемним, слухайся, їж, набирай вагу, їж,
рости. Ну і щоб розумним був.