PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Син виганяє з дому свою 75-річну матір і погрожує вбити | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Син виганяє з дому свою 75-річну матір і погрожує вбити

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Матір ладна днями сидіти на лавці під будинком, аби не
дратувати своєї дитини. Адже боїться, що її вб’є рідний син. Він жене 75-річну
киянку з хати й каже – та психічно хвора. Аби заперечити, мати навіть пройшла
медичну експертизу.

Двір на околиці
вона гребла все життя. За що двірниця пані Надія й отримала свою хрущовську
двушку на першому поверсі. Після смерті чоловіка, вже 5 років поспіль лавка
біля дому стала для жіночки тепліша за рідні стіни. 44-річний син привів
чергову співмешканку із дитиною. Старій матері забракло місця. Відтоді в родині
постійні скандали.

Надія Харизька, пенсіонерка:

Не, не дома не можна, він тоді начинає, я тоді
розстроююсь і в мене отаке давлєніє.

Нині тиск в пані
Надії зашкалює. Каже, вранці син пригрозив, що рано чи пізно вб’є її.

Надія Харизька, пенсіонерка:

Він мені казав, що підожди, тебе десь знайдуть ні
живу, ні мертву.

Про погрози та
образи жінка скаржиться дільничному. Він в цій квартирі – частий гість.

Побачивши на порозі «Вікна» та дільничного, чоловіку віднімає мову. Потім
скипає та до камери все ж виходить. Сам. Співмешканки немає вдома. Розповідає –
мати веде себе неадекватно, псує його майно.

Син:

Людина, розумієте, коли бере жирними руками о тут,
то тут отаке остається, то це врєдітєльство какоє-то.

І це єдиний його аргумент. Проте чоловік продовжує переконувати – миру з нею в
хаті не буде.

Син:

– Але ж це ваша стара мати? – Той шо? Як це стара
мати, то, це не на камеру, хай вилізе мені на голову і зробить шось?

«Вікнам» пані
Надія показує свою половину хати. В одній кімнаті жінка спить, сушить білизну
на дошках та харчується з прасувальній дошці.

Надія Харизька, пенсіонерка:

Оце моя кухня, ось миски, коли нікого немає,
відварю собі пєльмєні, куплю бистренько, як їх дома немає. На кухні він сказав
– тут твого нема нічого, ти сюди не ходи.

Син:

Хто її не пускає? Осьо її каструлі, а оттут все
моє.

Від страху втратити на старості свій куток, стара пройшла обстеження у всіх
лікарів. І ті довели – жінка психічно здорова. «Вікнам» показує висновки
медичної комісії.

Надія Харизька, пенсіонерка:

Він казав, що я сдам тебе у дурочку, от я і
зробила таку справку.

Дільничний вкотре
йде зі скандальної квартири ні з чим. Притягнути до відповідальності сина нема
за що.

Василь Буренко, дільничний інспектор:

Це дуже складна ситуація, і поки вони не дійдуть
до компромісу, ні міліція, ні суди, ніхто їм не допоможе, не розбереться в
їхній сім’ї.

Сусіди, що постійно чують галас, певні – весь розбрат у цій родині через
квартиру.

Марія Іващенко, сусідка:

Баба як платила за квартиру, то хороша була, а як
перестала, раз
попала в больницю, другий, треба ж мать за що, а скільки там тих 900 рублів
пенсії.

В ЖЕКу пішли
бабусі назустріч. З загальної суми у квитанції за комірне приймають від неї
половину суми. Решту рахують як борг співвласника квартири.

Оксана Притульська, юрист ЖЕКу:

Ми вже з Надією Григорівною розмовляли, що ми
подамо до суду, а в судовому порядку вона доведе, що вона сплачувала за
комунальні послуги, а вже інша частина перейде згідно рішення суду на її сина.

В очікуванні судового
вироку, пані Надія мріє лише про спокійну старість. В своїй квартирі, де колись
вони були щасливою родиною.

Надія Харизька, пенсіонерка:

Він така золота дитина була, не знаю, що з ним сталось.
Може якщо приб’є, а так я з квартири нікуди не піду, буду жити в своїй хаті до
самої смерті, як буде так і буде.