Навіки разом: чоловік повернувся до дружини, бо з нею сталася трагедія

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Розійтися, аби
навіки бути разом. Через рік після розлучення чоловік повернувся до своєї
колишньої дружини. Бо з нею сталося жахливе лихо. Кохання запалало з новою
силою та почало творити дива. Неймовірна історія, яка вчить бути поряд у добрі
та скруті – від Сергія Стеценка.

Олена сидить із подругою та переглядає старі фотографії. На них вона на 7-му
небі від щастя.

Вони потанцювали та розійшлися. Олена думала, більше ніколи не побачить
вродливого парубка. Але він сам знайшов її.

Олена Котляренко:

Работала на практике в
магазине
. Он подходит ближе, стоит и улыбается.
У
меня мурашки по коже
, и говорит: вы Лена? А
я спрашиваю, а вы Саша? В тот вечер он пригласил меня на свидание, и в тот же
вечер пригласил меня замуж
, и я сказала – я согласна, я даже
не думала…

Вони одружилися за 3 дні після знайомства. Прожили 5 років і… розлучились.

Олена Котляренко:

Молодые, горячие.
Ч
то-то не понравилось – психанула, Сашка тоже так
,
к
ак-то по глупости.

Олександр поїхав на заробітки до Москви. Олена все одно кохала чоловіка та
хотіла його повернути. Її плани зруйнувала страшна трагедія.

Олена Котляренко:

Красивенные,
голубые озера за Черниговом
. Мы поехали с друзьями, с
сестричкой.
Там был трамплинчик, я обожаю нырять. Мы
нырнули пару раз с сестричкой.
Я – она, я – она.
Потом последний раз я ныряю.
Я ничего не чувствую,
ни ноги
, ни руки. (Плачет)
Т
огда я не понимала
, насколько все серьезно.
Я
спросила у доктора: «Я буду ходить?» Он улыбнулся и сказал: «Будем
пытаться оставить тебя живой»
. Маме сказали, что я проживу
только 5 дней.

Олена зламала три шийних хребці. Лікарі, зробили 2 складні операції й залишили
дівчину живою. Одначе більше вона не могла поворухнути жодною частиною тіла.

Олена Котляренко:

После больницы
родители забрали меня домой, я лежала одна, никому не нужная.

С
мотрела в окно и понимала, что жизнь закончилась
и… все.

Олександр Котляренко, чоловік Олени:

Позвонила ее подруга и
говорит
, не волнуйся, Лена лежит в
больнице
. Я как-то почувствовал, что что-то не то.
М
не дали 4 дня
, сутки на дорогу и 2 дня дома,
проведать и вернуться назад.

Олена Котляренко:

Я лежала, никого не
было дома, тут слышу, кто-то заходит. Я подумала, что может соседка или
подруга. Открывается дверь, а там Саша с букетом цветов. Я просто разрыдалась…

Олександрові необхідно було відробити контракт у Москві. Щойно він поїхав –
Олена не знаходила собі місця.

Олена Котляренко:

Я понимала, что он
меня увидит и все, и не захочет меня больше видеть такую, потому что он знает,
какая я была, а здесь совсем другой человек.

Але він знову повернувся.

Олександр Котляренко, чоловік Олени:

9 мая пришел проведать,
п
очистил зубы, умыл.
Она сказала: «Саша,
это все как моими руками, ни какой разницы, как это делала когда-то я
».
Я
говорю хорошо, значит я остаюсь.

З того дня Олександр ні на мить не лишав колишньої дружини. Він вирішив будь що
спробувати поставити Олену на ноги. Чоловік обладнав кімнату спеціальними
тренажерами, які день за днем повертали жінці силу. За кілька років вона
відчула руки і вже самостійно могла їсти та працювати на комп’ютері. Звестися ж
на ноги було надзавданням. Олександр, хоч і частково, виконав і його.

Неймовірна краса Олени, як виявилося, теж заслуга чоловіка. Олександр навчився
робити неймовірний макіяж.

Олена Котляренко:

С Сашей я чувствую
себя настоящей женщиной.

Про 4 стіни Олена вже давно забула. Щодня вони виїжджають на прогулянки, чи не
кожного місяця подорожують Україною. Та час від часу жінка побоюється, що
Олександрові, врешті, набридне доглядати скалічену дружину.

Олена Котляренко:

Саша, я не буду тебя держать, если
ты чувствуешь, что ты устал и что нам пора расстаться, то мы можем расстаться.

Н
о чтобы ты знал, что я буду любить тебя всю жизнь, и буду благодарна
тебе за все, что ты сделал.
Я не могу держать тебя возле себя.

Олександр Котляренко, чоловік Олени:

Я буду до последнего
дня, и мне не тяжело, потому что рядом со мной она улыбается, и потому что
рядом со мной она хочет жить.

На доказ своїх слів Олександр вирішив здійснити мрію Олени. Те, чого вона
хотіла найбільше.

Олена Котляренко:

В Чернигове есть Болдина гора, и есть традиция: с нее,
когда женятся молодые
, муж сносит жену с лестницы, она очень высокая, и это
мечта каждой девушки.
Но когда мы женились, Сашка
болел, и врачи запретили ему носить тяжести
, поэтому у
нас не получилось
, и он меня
не нес
, на ручках, и я уже
об этом мечтаю 20 лет.