PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
На 55-й Венеційській бієнале роздали золотих левів | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На 55-й Венеційській бієнале роздали золотих левів

Вікна-Новини

Вікна 18:00

На 55-й
Венеційській бієнале роздали золотих левів. Форум сучасного мистецтва, який
проходить двічі на рік, зібрав рекордну кількість країн-учасниць. Аж 88.
Україну представляло одразу два павільйони – національний та паралельний від
ПінчукАртЦентру. Чим дивували і за що отримали нагороди – знає Юлія
Янчар. 

Юлія Янчар, журналістка:

88 країн і сотні митців, які борються за звання
найкращого, аби отримати золотого лева. Та насправді на Венеційській бієнале
тих, хто хоче бути почутим і побаченим значно більше. Митці, які не потрапили
до офіційної програми і не отримали виставкових площ самовиражаються просто
неба і зачасту критикують бієнале.

Ці квіти у місцях офіційних експозицій залишила вона. Кармен ніби мертва лежить
і мовчить. Такий маніфест інші митці розділяють і розуміють.

Марек Следжєвскі, польський митець:

Дуже часто на Бієнале, які не потрапили всередину
– демонструють назовні.

Венеційці ж не мовчать. Глядачам показують своє мистецтво і кажуть, робити
це в рамках бієнале для них дуже дорого.

Моніка Бузаро, куратор
венеційського арт-гурту:

Для них єдиний критерій – платиш і береш участь.
Нам треба було заплатити 25 тисяч євро. Ми вирішили не платити і робити нашу
програму перформент – поза межами павільйонів бієнале.

І таких розлючених, чи не на кожному кроці. Вони привертають до себе увагу
навіть переодягаючись у повій. Як символ продажності мистецтва. І навіть
паркують навпроти входу до експозицій венеційського лева з хрестом – проти використання
коштів регіону на один форум сучасного мистецтва.

Він хоч і
потрапив на бієнале і представляє країну Чілі, теж протестує. В його інсталяції
– брудному басейні виринає і потопає парк із павільйонами країн-фаворитів. Їх
28 – це ті, які з самого початку бієнале отримали площі в Джардіні. Інші країни
шукають павільйони по всій Венеції.

Альфредо Джар, митець із Чілі:

Джардіні з’являється і занурюється 24 тисячі 860
разів. І це 24 тисяч 860 можливостей нагод задуматись – про модель Бієнале.
Якщо ми подивимось на ситуацію в 21 столітті – мистецтво – не лише у межах
Джардіні.

Не у водяному, а справжньому паркові національні павільйони один поперед одного
виставляють твори сучасного мистецтва. Довгі черги і всесвітньо знані митці
додають рейтингу. Приміром у німецькому павільйоні – центральна робота знаного
китайського дисидента Ай-Вей-Вея.

Британський
павільйон – наче суцільна сатира на королівські родину і багатіїв, які живуть у
Лондоні. Ось на великій стіні чоловік тримає в руках величезну яхту – це
115-метрове судно Абрамовича, яке на минулому бієнале перегородило на
набережній в’їзд всьому транспорту. На стінах розтлумачення – як ставали
багатими у радянському союзі. Французи вдались до музики. На відеоінталяції
спершу гра на фортепіано.

В іншій залі та ж гра – однак електронна.

Представляти країну на бієнале – престиж і реклама. Цього року вперше до
сучасного мистецтва долучився навіть Ватикан. Та більшої уваги ніж сама їхня
експозиція викликав візит Кардинала Італії. Кожен павільйон дивує. І в цій
дивині потрібно розшукати сучасне мистецтво. Ідею і суть. Епатаж – теж у моді.

Юлія Янчар, журналістка:

Російські митці вирішили приміром дивувати
відвідувачів небаченою розкішшю – золотим дощем, що іде з неба. Щоправда
монетки несправжні, однак аби не вбили – краще прикритись.

Відчути розкіш щоправда можна лише жінкам. Чоловікам ходу немає. А це інші
російські митці і паралельна програма. Вони показують суть Росії – яка вона є.
Ідею, кажуть, шукали в народі.

Хай би як критикували бієнале за комерціалізацію – оголошенням переможця журі
показало пріоритети.

Ангольці вперше брали участь у венеційській бієнале. А золотого лева здобули за
екологічний проект. У одному з палаццо 14 століття – в кімнатах по 5 тисяч
фотографій різних місць світу. Їх можна брати з собою. Більшість зроблена в
Анголі. Автор каже – ідея цінна, а втілення недороге.

Едсон Шагаш, фотограф з Анголи:

Це просто папір для постерів і його набагато простіше
доглядати, він не такий затратний. В мене виникла ідея використати фотографії
різних місць, об’єктів, будинків і розмістити їх у палаці – це як мова крізь
століття.

Тема 55-ї бієнале – Енциклопедичний палац. Це символ недобудованої колись
монументальної вежі-музею, що мала вмістити зразки абсолютно всіх людських
винаходів. Вежа так і залишилася лише макетом-утопією. На відміну від
експозицій бієнале, які відкриті для відвідувачів до 24-го листопада.