PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На 55-й Венеційській бієнале роздали золотих левів

Вікна-Новини

Вікна 22:00

На 55-й Венеційській бієнале роздали золотих левів. Форум сучасного мистецтва, який проходить двічі на рік, зібрав рекордну кількість країн-учасниць. Аж 88. Україну представляло одразу два павільйони – національний та паралельний від ПінчукАртЦентру. Чим дивували і за що отримали нагороди – знає Юлія Янчар. 

Юлія Янчар, журналістка:

88 країн і сотні митців, які борються за звання найкращого, аби отримати золотого лева. Та насправді на Венеційській бієнале тих, хто хоче бути почутим і побаченим значно більше. Митці, які не потрапили до офіційної програми і не отримали виставкових площ самовиражаються просто неба і зачасту критикують бієнале. 

Ці квіти у місцях офіційних експозицій залишила вона. Кармен ніби мертва лежить і мовчить. Такий маніфест інші митці розділяють і розуміють.

Марек Следжєвскі, польський митець:

Дуже часто на Бієнале, які не потрапили всередину – демонструють назовні.

Венеційці ж не мовчать. Глядачам показують своє мистецтво і кажуть, робити це в рамках бієнале для них дуже дорого.

Моніка Бузаро, куратор венеційського арт-гурту:

Для них єдиний критерій – платиш і береш участь. Нам треба було заплатити 25 тисяч євро. Ми вирішили не платити і робити нашу програму перформент – поза межами павільйонів бієнале.

І таких розлючених, чи не на кожному кроці. Вони привертають до себе увагу навіть переодягаючись у повій. Як символ продажності мистецтва. І навіть паркують навпроти входу до експозицій венеційського лева з хрестом – проти використання коштів регіону на один форум сучасного мистецтва.

Він хоч і потрапив на бієнале і представляє країну Чілі, теж протестує. В його інсталяції – брудному басейні виринає і потопає парк із павільйонами країн-фаворитів. Їх 28 – це ті, які з самого початку бієнале отримали площі в Джардіні. Інші країни шукають павільйони по всій Венеції.

Альфредо Джар, митець із Чілі:

Джардіні з’являється і занурюється 24 тисячі 860 разів. І це 24 тисяч 860 можливостей нагод задуматись – про модель Бієнале. Якщо ми подивимось на ситуацію в 21 столітті – мистецтво – не лише у межах Джардіні.

Не у водяному, а справжньому паркові національні павільйони один поперед одного виставляють твори сучасного мистецтва. Довгі черги і всесвітньо знані митці додають рейтингу. Приміром у німецькому павільйоні – центральна робота знаного китайського дисидента Ай-Вей-Вея.

Британський павільйон – наче суцільна сатира на королівські родину і багатіїв, які живуть у Лондоні. Ось на великій стіні чоловік тримає в руках величезну яхту – це 115-метрове судно Абрамовича, яке на минулому бієнале перегородило на набережній в’їзд всьому транспорту. На стінах розтлумачення – як ставали багатими у радянському союзі. Французи вдались до музики. На відеоінталяції спершу гра на фортепіано.

В іншій залі та ж гра – однак електронна.

Представляти країну на бієнале – престиж і реклама. Цього року вперше до сучасного мистецтва долучився навіть Ватикан. Та більшої уваги ніж сама їхня експозиція викликав візит Кардинала Італії. Кожен павільйон дивує. І в цій дивині потрібно розшукати сучасне мистецтво. Ідею і суть. Епатаж – теж у моді.

Юлія Янчар, журналістка:

Російські митці вирішили приміром дивувати відвідувачів небаченою розкішшю – золотим дощем, що іде з неба. Щоправда монетки несправжні, однак аби не вбили – краще прикритись. 

Відчути розкіш щоправда можна лише жінкам. Чоловікам ходу немає. А це інші російські митці і паралельна програма. Вони показують суть Росії – яка вона є. Ідею, кажуть, шукали в народі.

Хай би як критикували бієнале за комерціалізацію – оголошенням переможця журі показало пріоритети.

Ангольці вперше брали участь у венеційській бієнале. А золотого лева здобули за екологічний проект. У одному з палаццо 14 століття – в кімнатах по 5 тисяч фотографій різних місць світу. Їх можна брати з собою. Більшість зроблена в Анголі. Автор каже – ідея цінна, а втілення недороге.

Едсон Шагаш, фотограф з Анголи:

Це просто папір для постерів і його набагато простіше доглядати, він не такий затратний. В мене виникла ідея використати фотографії різних місць, об’єктів, будинків і розмістити їх у палаці – це як мова крізь століття.

Тема 55-ї бієнале – Енциклопедичний палац. Це символ недобудованої колись монументальної вежі-музею, що мала вмістити зразки абсолютно всіх людських винаходів. Вежа так і залишилася лише макетом-утопією. На відміну від експозицій бієнале, які відкриті для відвідувачів до 24-го листопада.