PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Вікна» побували в стінах божевільні і бачили палати для вбивць | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Вікна» побували в стінах божевільні і бачили палати для вбивць

Вікна-Новини

Вікна 22:00
У них прав майже не лишилося. Вони – вбивці. Хоча й марнують свій час не в буцегарні. Бо психічнохворі. «Вікна» побували там, де тримають душевно нездорових злочинців. І шукали відповіді – чому хворих людей спочатку відпускають додому, де ті калічать чужі життя, і лише потім запроторюють у безпечне місце.
Він веде «Вікна» туди, де ізолюють особливо небезпечних психічнохворих. Усі двері в лікарні відмикає спеціальним ключем. 
Геннадій Зільберблат, гендиректор Київського обласного психіатрично-наркологічного медоб’єднання:
Это правило для всех психиатрических больниц. В некоторых он трехгранный, в некоторых – четырехгранный. Но это тот инструмент, без которого мы не можем двигаться. Это как смычок у скрипача.
Извините, я иду вперед, у нас так принято по инструкции, прошу обратить внимание, в каких условиях у нас находятся больные, совершившие преступление.
Їх у цьому закладі кілька десятків – вони тяжкохворі… злочинці. Більшість із них – убивці. Закон про психіатрію не дозволяє показувати їхніх облич. Доки вони на вулиці під пильним оком наглядачів та за колючим дротом, головний психіатр Київщини показує їхні палати. На вигляд євроремонт – при цьому тут посилені двері, відеоспостереження та відсутність килимового покриття. 
Геннадій Зільберблат, гендиректор Київського обласного психіатрично-наркологічного медоб’єднання:
Чтобы под линолеум, за плинтусом не прятали колющие, режущие предметы. Мало того у нас нет панцирных сеток. У нас металлические сетки с просверленными дырками. И дополнительные матрасы. Для того чтобы больные не могли расплести эту панцирную сетку, чтобы использовать как оружие против больных или против персонала. 
У такій установі опинився й шизофреник із Запоріжжя, який убив вагітну фельдшерку Марину Савонину. Його лікуватимуть протягом тривалого часу.

Геннадій Зільберблат, гендиректор Київського обласного психіатрично-наркологічного медоб’єднання:

Те больные, которые в прошлом совершали социально опасные действия и находились на принудительном лечении, находятся, я считаю у нас достаточное время. Иногда такие больные находятся у нас годами. Те, которые совершили убийство – десятилетиями. 
Сусіди вбивці й досі не можуть оговтатися від трагедії. Схожий випадок в Одесі ще більше лякає їх: мовляв, українці незахищені перед агресією божевільних. 
Юрій Поліон, сусід вбивці:
По слухам, я ж не знаю – я ж не медик. Вроде бы и лечили его, сказали, что он нормальный. Все. Ну, может, покололи-покололи и увидели, что он нормальный, что нормально себя чувствует. И отпускает. Вот видите, доотпускались – до чего дошло. 
Головне питання після вбивства в Запоріжжі та різні в Одесі – чому соціально небезпечні божевільні жили в суспільстві. Його ставлять навіть самі медики.
Анатолій Сидоренко, голова незалежної профспілки швидкої допомоги Запоріжжя:
Мы считаем, что здесь не сработала психиатрическая служба. Тем более, что этот индивидуум неоднократно вел себя агрессивно. И таких людей нужно изолировать от общества.
В обласному психоневрологічному диспансері відбиваються: чоловік перебував на обліку не як соціально небезпечний, а як хворий на шизофренію. Таких тисячі, і зазвичай вони сумирні. 
Федір Паталах, головлікар Запорізької обласної психлікарні:

Каждый пациент выписывается из стационара в удовлетворительном состоянии. То есть без какой-либо симптоматики, которую необходимо лечить в стационаре.
Чому озвіріли запорізький та одеський шизофреники, що спонукало їх убивати – лікарі пояснити не можуть. 
Федір Паталах, головлікар Запорізької обласної психлікарні:
Это же индивидуум, то есть, как он может проявить, как у него может измениться психическое состояние. Я думаю, не скажет ни один доктор, не сможет спрогнозировать, что будет через 3-4 дня.
Хворих чоловіків зрештою ізолювали, але вже після того, як сталися вбивства. А їхні сусіди не сплять досі. Приміром, мати запорізького хворого, на думку наляканих людей, теж має клопіт із психікою. І вона живе з ними поруч.
Сусід:

Если она выходит, а дети сидят на лавке, играются, мало ли чего, а она говорит: «Уйдите отсюда, а то я вас кислотой оболью».