PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Вікна» побували на польській фермі, де розводять дорогих коней

Вікна-Новини

Вікна 22:00
Вони своїх коней люблять і плекають. «Вікна» побували на унікальній польській фермі. Подружжя розводить дорогих коней і має органічне хазяйство. Заробляють 150 тисяч євро на рік і відпочивають на Канарах. Завдяки державній підтримці та щедрим дотаціям з Євросоюзу польське сільське господарство за останні 7 років перетворилося на прибутковий бізнес. 
Село Баборувка – 30 км від Познані. Візитка – заводські коні. Парнокопитні – то власність подружжя Свенцицьких. Генрік та Христина – тут найкрутіші господарі на всю околицю. Обидва отримали аграрну освіту. Та фермерами стали лише 93-го.
Христина Свенцицька, фермерка:
Замолоду я працювала вчителькою. А потім з чоловіком вирішили зайнятися фермерством. Не засновували ніяких асоціацій, спілок. Просто як приватні особи.
Рік за роком подружжя прикупило 1000 гектарів землі. Сіють ріпак, зернові, буряк, коноплі, льон та інколи лікарські трави. Господарювати в Польщі зараз, кажуть,сприятливо. Польські кредити селянам дають під маленькі відсотки. А щедрі дотації від Євроспілки й взагалі повертати не треба.
Генрик Свенцицький, фермер:
Отримати дотації з ЄС – не так вже й складно, треба лише ретельно заповнити певні документи. Це розповсюджена практика серед польських селян. Ми вже двічі отримували таку допомогу по 300 тисяч злотих – загалом близько 160 тисяч євро. Такі доволі великі кошти може отримати як велике, так і мале господарство. Часто буває малі фермери на радощах накуповують стільки дорогої техніки, що потім не знають, що із нею робити.
Христина показує українським журналістам свою сільську нерухомість. Бо не лише землі, а й сама історична садиба Баборувка стала власністю пари. Заповзята родина використовує колоритне містечко як туристичний об’єкт.
Христина Свенцицька, фермерка:
Цій коморі – 120 років. Німець, що господарював тут в ті часи, був добрим газдою. Спочатку побудував всі господарські приміщення, а потім почав зводити собі палаца.
Палац Баборувка – промовистий особняк в стилі модерн. Його побудувала заможна родина німців наприкінці 19 століття. Після другої світової власники полишили Польщу назавжди. Довгий час в маєтку працював завод Інституту ґрунтознавства. Як не дивно автентичні конюшні, сарай, кузня та інтер’єри палацу з меблями – збереглися в майже первісному стані.
Христина Свенцицька, фермерка:
Вдалося врятувати старовинну підойму. То корисна конструкція, яку використовуємо за призначенням. Доправляємо посуд, смаколики з кухні до їдальні.
Ольга Семак, журналістка:
Тепер в Палаці Баборувка, яку німці фон Гантельмани побудували 120 років, живуть теперішні польські господарі, а частину садиби віддають під готель.
30 євро зі сніданком за добу – це вартість кімнати в палаці. Якщо просто ночівля на сіннику в коморі – ще дешевше. Їжу в Баборувці для туристів готують з власних продуктів.
Христина Свенцицька, фермерка:
Намагаємося, щоби все було якісне і натуральне. Надто – їжа. Ми пропонуємо не лише кінний туризм, а й ділові зустрічі для бізнесменів, яким наскучили задушні готелі в Познані.
За 7 років, що Польща живе в Євроспілці, від Унії, так вони її називають, отримали 28 мільярдів євро на розвиток села. На підході – ще 5 мільярдів. 
Софія Шальчик, заступниця міністра сільського господарства Польщі:
Після входу до ЄС наш сільськогосподарський сектор додав у розвитку. Наше виробництво молока, м’яса, овочів, фруктів зараз на дуже високому рівні. Експорт такої продукції за останній рік виріс на 12 відсотків. 
Інколи до Генріка приходять контролери з Унії – перевіряють рівень застосування хімікатів на полях. Решта, каже фермер, все гаразд. В польському селі можна робити прибутковий бізнес. 
Генрик Свенцицький, фермер:
Та радше я заможна людина. Я маю дороге хобі – гарних коней. А так… раз на рік ми з дружиною на 10 днів їдемо на Канари. Як правило в грудні, коли ми вільні, а там не спекотно.