PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
У столиці на Софійській площі вирували шекспірівські пристрасті | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У столиці на Софійській площі вирували шекспірівські пристрасті

Вікна-Новини

Вікна 22:00

На Софійській площі в Києві вирували шекспірівські пристрасті. Просто неба польський вуличний театр розіграв Макбета. Класичну трагедію подають по-новому – герої 11 сторіччя їздять на мопедах з вогнепальною зброєю. Ольга Семак бачила. 
На Софійський площі три відьми на дибах атакують якогось вояку. То вуличний театр з Познані провадить репетицію Макбета. 
Одну з відьом грає Ярослав. Розповідає про нове трактування шекспірівської трагедії.
Ярослав Сейковський, актор театру «Бюро подорожей» (Познань):

Ми дуже довго шукали образ, якими мають бути відьми. І знайшли несподівано в Тегерані. Побачили там фреску, на якій саме такі чаклунки в чорних балахонах тримали на руках мертвого солдата. Ця вистава про війну, і наші чародійки – то матері загиблих вояків, які прагнуть помститися можновладцям за смерть дітей. 
А це й сам король шотландський – Макбет на новий лад. У шинелі й кирзових чоботах шалено гасає на іржавому мопеді. На репетиції – аж шину спускає. А замість корони в нього – вінець із куль.
Марта Шалко, продюсер театру «Бюро подорожей» (Познань):
Це солдатський шолом, який у нашій виставі перетворюється на корону. Корону, оповиту стрічкою артилерійних куль. Вона є символом кривавої влади, яку хтось отримав завдяки війні.
Ольга Семак, журналістка:
За оцінками критиків, ця вистава – послідовність яскравих картин, у яких від Макбета лишилася хіба що темна й моторошна сутність п’єси, розіграна тут, на площі, майже без слів.
Пйотр Казимерчак, актор театру «Бюро подорожей» (Познань):

У країнах, де трапляються якійсь військові конфлікти, політичні протести, ця вистава має більший успіх. Через те, що люди перекладають цю історію на своє особисте життя. В Ірані, Йорданії, Ізраїлі нас вітали дуже гаряче. 
Надзвичайно прогресивні вистави познанці грають світом у напрочуд застарілий спосіб – як пересувна вулична трупа. І їхні хідлі – польською їх називають «щудла» – то також данина стародавнім майданним аматорам. Коли підноситися на дибах треба було лише для того, аби тебе побачили всі глядачі.

Ярослав Сейковський, актор театру «Бюро подорожей» (Познань):

Наш театр – як цирк. Декорації, костюми, все веземо за собою в трейлерах. Запрошую «за лаштунки», покажу, де ми вдягаємо «щудла»… Ось і вся таємниця, але глядачі у виставі цього не побачать.
Надвечір на Софійський площі починається трагедія. Крізь старий сюжет у сучасних декораціях, кажуть актори, всяк побачить щось своє.