PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Відмінниця з аутизмом кинула навчання через знущання одногрупників | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Відмінниця з аутизмом кинула навчання через знущання одногрупників

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Її цькували однолітки, а викладачам було байдуже. Талановита дівчина з особливими потребами не витримала знущань в училищі й покинула навчання. У неї від народження аутизм. Але попри вади здоров’я – дівчинка екстерном закінчила школу й пішла вчитися далі. Та коли в училищі довідалися про її діагноз, життя перетворилося на пекло.
Яна-Кароліна – дівчина з особливими потребами і здібностями. Вона з дитинства пише незвичайні картини, у яких її дивовижний світ, а ще володіє унікальним, надчутливим слухом. Про її таланти, жагу до навчання та діагноз журналісти розповіли усій країні. І відтоді життя Яни перетворилося на пекло. 
Тетяна Демчук, мати:
Почалися проблеми, коли вже приїхало канал. Почалася масова травля, масове іздіватєльство всього училища. Вона проходила по училищу, вслід групи хлопців і дівчат тикали пальцем, кричали: о Карла пішла, я чую, як травичка росте.
Яна саме навчалась на 3-му курсі Почаївського училища. Здобувала спеціальність кухаря. Одногрупники її зацькували.
Яна-Каролина Демчук, тернополянка:
Мені допекло то, що ще група іздівалася, а тут почало все училище іздіватися. Це не реально було ходити.
Жорстокість однолітків вкрай розхитала й так нестійку психіку. Матір Яни розповідає, що дівчина просто була доведена до відчаю. 
Тетяна Демчук, мати:

Після канікул зимових в училищі, коли треба було на навчання, вона казала: «Мама, якби мені на шальку терезів положили, вибір дали б, або смерть, або йти в групу, я б вибрала смерть».
У Почаївському ПТУ визнають – однолітки ображали Яну. Та випадки були поодинокі, а з кривдниками провели серйозну розмову. 
Анатолій Голуб, директор Почаївського ВПТУ:
Два хлопці були з паралельної групи, там щось пару викликів було в її адресу, ми то все пригасили. – А що говорили? – Ну кра-кра, там було десь в сюжеті ворона десь літала і то вона десь з ним спілкується. Таке було, але ми пригасили.
Одногрупники Яни розповіли «Вікнам», що дівчину образити не хотіли. Вони просто жартували. Невдало. 

Олександр Мельник, студент Почаївського ВПТУ:
Якось там раз сталося неприятность. Дурна шутка, короче. І мамка її до мене дзвонила і все таке, то після того я з нею не спілкуюся.
Валентина Романюк, студентка Почаївського ВПТУ:

То не залежить від нашої групи, що то наша група говорила. То по училищі говорили. Ну там з самого початку вона говорила Карла, то так і говорили в училищі. 
Не сила більше терпіти жартів з боку одногрупників, Яна забрала документи з училища. Не довчившись буквально рік. 
Тетяна Демчук, мати:
Хай вона має краще збережені нерви і не закінчене навчання, коли їй був увесь час нервовий шок. Вона приходила її весь час колотило. 
Після цього інциденту Яна майже місяць оговтувалась. Проходила сеанси реабілітації з психологом. 

Вікторія Торхова, психолог:
Ребенок был в настолько расстроенных чувствах, что мама переживала, что ее жизнь в опасности, она переживала, что она может с собой что-то сделать. Она переживает до сих пор колоссальный стресс, что не может продолжать учиться, ведь она была отличницей.
Та нині Яна, як волонтерка, допомагає дітям з особливими потребами у Франківському реабілітаційному центрі. Та готується восени вступати до Кременчуцького ВУЗу. 
Її мати, пані Тетяна, попри все, вирішила знову звернутися на телебачення. Жінка просить у суспільства бути терпимішими та чутливішими до людей із особливими потребами.