PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

70 відсотків українців не вірять правоохоронцям – соцопитування

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Їм не вірять. Їх бояться. Троє з чотирьох українців, побачивши їх уночі, воліли би стати невидимими, аби тільки уникнути зустрічі. Мова – про українську міліцію. Соцопитування приголомшують – громадяни бояться тих, хто має охороняти їхній спокій. «Вікна» намагалися зрозуміти, чому. 
Олександр від дитинства марив міліцією, за місяць він стане дільничним інспектором. Тут, у Київському міліційному училищі таких, як він, ідейних курсантів, лише кожен сьомий. Шість із сімох прийшли сюди не через ідею та мрію захищати суспільство. А чого – знає тутешній психолог.
Лариса Куценко, старший психолог училища:
Всі інші, потому шо так треба, це якась державна служба. Ідуть, щоб кудись влаштуватися. Якщо взглянуть на атестат міліціонера, то це дуже і дуже плачевна ситуація.
Щоби поповнити лави дільничних чи ппсівців, потрібно хіба закінчити школу і відслужити в армії. Далі – співбесіда в райвідділку та лікарняна комісія. Усіх, хто сильний та здоровий, після цього зазвичай беруться навчати. 
За 4 місяці навчать володіти зброєю та битися зі злочинцями.
Микола Васильович – легенда карного розшуку. Він – полковник у відставці, 45 років ловив злочинців. Пригадує, раніше, щоби стати хоча би простим дільничним, потрібно було мати ідеальну біографію. 66-го, перед тим, як взяти на навчання, на нього зібрали справжнє досьє.
Микола Розчин, полковник у відставці:
Треба було рекомендацію з места роботи, з райвідділу міліції і з комсомолу, де я жив в гуртожитку там сусідів попитали, послали запит до батьків сусідів попитали, зібрали кипу матеріалів.
Ветеран каже, сьогодні все змінилося. В органи йдуть усі, хто не може знайти собі іншої роботи. І роблять це задля подальшої кар’єри у службах безпеки або банках. Із міліції звільняються за 3-5 років через мізерну платню та відсутність державного забезпечення і навіть медичного страхування життів міліціонерів.
Микола Розчин, полковник у відставці:
Начальник розшуку райвідділа в Києві, він не знає в обличчя своїх підлеглих, тому що сьогодні одні, завтра інші. Він сидить на валізах, він не відчуває відповідальність за своє місце.
Така кадрова політика призвела до сумних наслідків. За останніми опитуваннями соціологів фонду демократичних ініціатив, правоохоронцям не вірять 70 відсотків українців. Це – найгірший показник серед усіх європейських країн. Авторка дослідження, Ірина Бекешкина вбачає у цьому загрозливу тенденцію.
Ірина Бекешкина, соціолог:
Якщо ця ситуація продовжуватиметься, а ми бачимо зростання недовіри до судово-правової системи, ми можемо бачити явища самосуду, коли люди братимуть правосуддя в свої руки, а це дуже небезпечна ситуація.
Результати соцопитувань украй похмурі: серед людей, що не довіряють міліції, кожен п’ятий українець говорить: якщо зіткнеться з кричущою несправедливістю, готовий чинити самосуд.