PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Жінка 10 років шукала міліціонера, який врятував їй життя, віддавши майже літр крові

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Міліціонери здатні й на добрі подвиги. Далі – приголомшлива історія, як правоохоронець урятував вагітну жінку. Вона помирала від кровотечі в пологовому будинку. Лікарі були безсилі, бо породілля мала рідкісну групу крові. На допомогу без роздумів кинувся запорізькій сержант ДАІ. Він віддав жінці майже літр крові. Вона вижила, народила здорового сина й 10 років шукала свого рятівника. «Вікна» допомогли їй, і влаштували омріяну роками зустріч.
Це сталося 10 років тому. Вагітна запоріжанка Олена Володська померала від втрати крові. Її врятував молодий сержант ДАІ Олександр Різниченко. Архівні кадри їх першої зустрічі родина Володських зберігає й понині. 
Їхні долі перетнулися січневої ночі 2003 року. Вагітну Олену Володську, яка на той час вже виховувала двох маленьких діточок, швидка привезла до пологового будинку із кровотечею. 
Олена Володська, запоріжанка:

Меня подняли в операционную, надели маску – наркоз, как там. Что дальше было, я так под наркозом… стала немножко приходить в себя и только слышала. Что кричали почти все врачи – мы ее теряем и не знаем что делать… Когда открыла глаза, – смотрю парень лежит и напрямую переливается кровь. 
Породілля мала рідкісну 4 групу крові з негативним резусом. У пологовому такої не виявилося. Донора для Олени довелося шукати терміново серед ночі. Через втрату крові життя жінки йшло на години. На сигнал про допомогу відгукнувся тоді ще сержант Різниченко. 

Олександр Різниченко, заступник командира взводу супроводження ДПС Запорізької області:

На тот момент я находился на работе, и по радиостанции дежурная связалась с экипажами, которые работали на то время в Запорожье, и прозвучала такая информация – кто с 4 группой крови отрицательной просьба откликнуться. Вопросов нет, говорю, сколько надо. Столько и берите. 
Останні 10 років пані Олена жила із мрією – знайти та ще раз подякувати своєму рятувальникові. Розшукувала його серед запорізьких правоохоронців та в управлінні жінці повідомили, що сержант відбув на навчання та стажування. А згодом і сама Олена виїхала із Запоріжжя до іншого містечка. Та жінка не полишала надії знайти рятівника.
Із проханням допомогти із пошуками звернулася до журналістів. «Вікна» втілили мрію жінки і влаштували омріяну зустріч.
10-річний Сашко Володський вперше бачить Олександра Різніченка, на честь якого дістав ім’я. Щоправда тепер, дядько-герой, про якого у родині ходять легенди, не юний сержант, а мужній капітан міліції. До тезка Олександр приїхав не з порожніми руками, з м’ячем.
Олександр Різниченко, заступник командира взводу супроводження ДПС Запорізької області:

Только посмотришь на Александра. И на всех детей ее, у которых есть мать. И на вкусные пирожки ее… Замечательный человек. Ради этого стоит делать такие поступки. 
Олександр зізнається, тоді сили надавала думка, що врятував людське життя.
Олена Володська, запоріжанка:

Все-таки не каждый молодой человек мог бы сдать такое количество крови, чтобы спасти роженицу. Он спас меня для моих детей. У меня их трое (вытирает слезы). Если бы не Саша, я б наверно… меня бы уже десять лет не было бы в живых… А так я счастлива. У меня есть дети, которые любят меня…
Сини Олени – 10-річний Сашко та 12-річний Микита разом із матір’ю спекли для Олександра паляницю. Кажуть, у цьому хлібі – їхня любов та дяка за врятоване життя.