PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Київські митці написали посібник «Жлобологія»: як виявити жлоба

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Укриті недокурками зупинки, запльовані та закидані соняшниковим лушпинням хідники, – ви щодня бачите їхню роботу, і, переважно вечорами – їх самих. Жлобів стало так багацько, що київські митці написали про них посібника – жлобологію. Як виявити жлоба і чи можна його вилікувати? Автори жлобології розповіли Ользі Семак. 
Він не був першим українським жлобом, та саме він надихнув на створення проекту «Жлобологія». Безіменний пацан на картині «Братело» існує насправді. Одного разу київський художник Іван Семесюк побачив його в трамваї.

Антон Мухарський, ідеолог проекту «Жлобологія»:

Він їхав швидкісним трамваєм на Борщагівку і на задній майданчик увійшов «пацанчік», який просто сів на корти і закурив «сігареточку». Це враження настільки сильно засіло в його мистецькій свідомості, що він побіг в майстерню і намалював.
Це було 8 років тому. На зміну пацанчикові в червоному прийшов такий самий, але в чорному. Художник Андрій Єрмоленко намалював Вадика Титушка. Фотографічно точний портрет горезвісного спортсмена в золотому облямуванні, увінчаний кастетом і двома битками. Художник каже, нічого особистого.
Андрій Єрмоленко, художник-жлобіст:
Мені б дуже хотілося, щоб люди-гопніки розуміли, що за ними інші люди спостерігають, вони їх відслідковують, і що вони будуть їх малювати і робити з них не дуже гарні образи, тому що безнаказаність породжує зараз те, що відбувається в Україні.
33 есе-роздумів про жлобство та жлобів написали письменники, критики та мистецтвознавці. А художники проілюстрували. До книги ввійшли вже класичні «Пацанчік і голубі». Принцеса Діана при овочевій ятці на троєщинському базарі. Її колишній чоловік – принц Чарльз у турецькому светрі та трениках із пухирцями на колінцях. А це – класики мовою жлобів: Шевченко в «Адидасі» та Леся Українка в «Найкові». Художні фантазії на тему жлобства бувають інколи небезпечними для митців. 

Антон Мухарський, ідеолог проекту «Жлобологія»:
Прийшли пацани і там спитали в нашого адміністратора виставки: «Це ти про нас своє гівно рісуєш? Еще раз такое увижу – будешь тубики из жопы доставать». І пацюків підкладали.
Жлобство, кажуть автори жлобології – це не лише виховання та поведінка, це цілий світогляд. Жлобство – це й золочена баба на Майдані, і фасади, обличковані туалетною плиткою. 
Та найцікавіше, каже Мухарський, спостерігати за українськими та російськими жмикрутами на турецьких курортах. 
Антон Мухарський, ідеолог проекту «Жлобологія»:
Український жлоб – він такий більш поміркований. Він такий дивиться на того російського жлоба, інколи копіює його манєри. Вот эти все манерочки пенитенциарные, але то йому не зовсім притаманно, він такий мрійливий український жлоб. Він такий аграрний. От він любить так тихесенько насрати десь у куточку. Десь такий городик посадити. Або півника чи козочку на 9-му поверсі завести. І цей півник о 4 ранку як почне голоситичи козочка – ме-ме-ме!
Проект святкували тематичною жлоб-паті. Лущили насіння, їли раки, пили пиво. А ще пообіцяли вичавлювати жлобізм щодня і нещадно. Бо жлоб, бодай й малесенький, сидить у кожному з нас.