PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Столиця перетворюється на курник: по місту з’являються півнячі голови

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Столиця перетворюється на курник. Хтось потай тулить по всьому місту кольорові півнячі голови. Вадим Гаращук взявся з’ясувати, хто це робить і навіщо. 
Він називає себе Женя Бертолуччі. Та захоплюється не кіно, а півнячими головами. Почалося все з іграшки.
Євген Бертолуччі:

Я йшов вулицею і зайшов в арку на Подолі і вона валялася ось так. Якби Дєсніца божа отак поставила так переді мною, щоби потім через рік усе почалося.
А почалося таке: за творчої кризи й депресії, коли митцеві Євгенові несила було малювати, випадково побачив у кімнаті на полиці цю іграшку. Вона одразу стала прототипом: із бетону та пластику хлопець виготовив сотні пташиних голів. Майстерня просто на балконі в однокімнатній квартирі. 
Євген Бертолуччі:
Спочатку всі сміялися «що це, несерйозно і все таке». Головне вірити у те, що ти робиш. І все гаразд. Зараз вони по-другому дивляться на це.
Й усе задля того, аби прикрашати вулиці в Києві. Першу інсталяцію видно з його балкона. Вона зветься «Будильник» – сусіди, які визирають зранку у вікно бачать шістьох барвистих півників. Євген збирається показати «Вікнам», де оселилися інші птахи. Спершу екскурсія в один із дворів.
Інсталяція має назву «Ліс» – фіалкові півні стирчать з дерев, там де колись були гілляки.
Євген Бертолуччі:
Це протів вирубки лісів така ідея виникла. Позрізали гілки, так і дерева зрізають – вони кровоточать ці зрізи і півники немов акцентують увагу на цих проблемних ділянках. 
Євген дороблював інсталяцію за кілька етапів. Адже не всім до вподоби таке вуличне мистецтво. 
Євген Бертолуччі:
Прийшов тут дід і почав мене проганяти «що ви тут робите?». Вже прийшов через місяць на це місце. Уже вночі. Падав дощ. І я під покровом ночі, коли падав дощ – ніхто не виходив, і я спокійно доробив цю інсталяцію. Але ось вони стоять і ніхто їх не зриває. 
Інша інсталяція просто в середмісті столиці – навпроти Оперного театру. Півник, що застряг у трубі символізує токсичність – відходи, які отруюють довкілля. А ось цей – ніби з відтятою головою, уособлює вуличне насилля. Деякі інсталяції збереглися лише у вигляді світлин, бо їх демонтували. 
Композиція «Ку-клус-клан» – проти расизму: тут кольорові півні в білих каптурах судять чорного. А ось ця привертає увагу до «глобального потепління» – від сильної спеки, птахи тануть – їх не рятують навіть кондиціонери. 
Це реакція перехожих на останню роботу Євгена. Він тлумачить, попри веселкові барви – це не радість, а інсталяція за назвою «Загарбання». 8 острівців із півниками – кожен іншого кольору. Але зелених клаптиків – кілька. 
Євген Бертолуччі:
Кожен пускає коріння у свій острів, а от на жовту територію запригнув зелений, він вже пускає пятно своє, загарбує… Чужинець на жовту територію запригнув. А ось тут острівець був з бежевими, але їх вже нема, бо їх захопила зелена зараза.
Комунальники кажуть, якщо півники не заважають роботі мереж та не псують будівель, то вони не проти декору. Але дозвіл потрібен. 
Владислав Шелоков, речник департаменту благоустрою КМДА:

Для митця зараз немає проблем отримати погодження від тієї чи іншої служби, щодо розміщення того чи іншого елементу благоустрою на об’єктах міської інфраструктури. 
Та Євген ходити по кабінетах не хоче, каже на те воно й вуличне мистецтво, аби ні в кого не питати дозволу. Із тим, що життя його півників невічне, змирився – хоче надрукувати книжку зі світлинами усіх інсталяцій. Плани має глобальні. Восени у Маріїнському парку оселиться понад тисячу півнячих голів – вони символізуватимуть зниклих безвісти дітей.