Одесу відвідав чеський режисер, який отримав 30-річну заборону виїздити за кордон

Вікна-Новини

Вікна 22:00

За свій геніальний фільм він здобув Оскара, і заборону на 30 років виїздити за кордон. І лише на схилі літ він нарешті в Одесі. Найвідоміший чеський комедіограф Іржі Менцель ненавидить Квентіна Тарантіна і російський фільм-казку «Морозко». Та у свої 75 років випромінює енергію. Ольга Семак зустрілася з легендою. 
Вона показує раритетну платівку з піснями легендарного празького театру «Семафор». Перекладачка Ніна прихопила її з собою, коли дізналася: на Одеському фестивалі тлумачитиме самого Іржі Менцеля! У 50-і роки чеський режисер ставив там мюзикли.
Ніна, перекладачка:
Это музыкальный театр Иржи Сухи и Иржи Шлитр, а вот здесь вот написано – режиссер Иржи Менцель. И эта пластинка у меня хранилась с 59-го года. Ха-ха-ха.
Йому – 75. Разом із Мілошем Форманом він – найяскравіший режисер «нової чеської хвилі» – кіно, яке в шістдесяті підтримало настрої оновленої Європи.
Його перший серйозний фільм – «Потяги під пильним наглядом». Мелодраматична комедія про юного наглядача потягів Мілоша просто просякнута сатирою та еротизмом. Як у соціалістичній Чехословаччині пропустили це кіно та ще й висунули на Оскара 66-го року, уявити нереально.
Іржі Менцель, режисер:
Коли ми створювали цей фільм, цензура вже не була такою жорсткою. Тиск зменшився. Наближалася «празька весна». І ми тоді сказали собі: досить танцювати під дудку СРСР. Та Брежнєву це не сподобалося, і він націлив на нас танки.
Після успіху «Потягів» Менцель був приречений на мовчання. Більшість його фільмів у Чехословаччині заборонили і відкрили лише в 90-ті. 
Він каже, 30 років був невиїзним. Тож сьогодні за кожної нагоди їде з Чехії світ за очі. В Одесі він не стримує задоволення. Дає інтерв’ю, фотографується, фліртує з усіма дівчатами, яких тільки бачить.
На його майстер-клас набивається майже півтисячі люду. Понад годину Менцель ділиться досвідом і неодностайними думками. Пригадав своїх викладачів на кінофакультеті Празької академії. Каже, вчили добре, але думали більше про підробіток.
Іржі Менцель, режисер:

Це парадокс соціалізму – ніхто не заробляв досить багато. Наші викладачі були змушені постійно підзаробляти. І замість готуватися до лекцій, часто шукали додаткової «халтури». Одним із таких був Мілан Кундера, чули це ім’я?
Слухачі кіношколи цікавляться, чи подобається Менцелеві Квентін Тарантіно.
Іржі Менцель, режисер:

Правильне запитання. Мені не подобається. Дуже легко шокувати і виховувати в людях цинізм.
А ще, з’ясувалося, метр чеської комедії не знає метра радянської комедії. Про «Діамантову руку» Леоніда Гайдая Менцель ніколи не чув.
Іржі Менцель, режисер:

Я не знаю, хто такий Гайдай. Я люблю Мілоша Формана. Я заздрю йому і ревную, через те, що він ліпший за мене.
Менцель зізнається, найулюбленішим радянським фільмом у Чехословаччині був та лишається фільм Олександра Роу «Морозко». Та він цю радянську кіноказку ненавидить.

Іржі Менцель, режисер:
Це жахливо, огидно зроблено з художнього погляду. Ні, іронія там дивовижна, і людям подобається, і в нас це кіно часто пародіюють. Та це так безглуздо, й тому це подобається глядачам.
Ольга Семак, журналістка:
Надвечір на Ланжеронівському узвозі при повному аншлагові Іржі Менцель презентує свій блискучий оскароносний фільм «Потяги під пильним наглядом».
Подякувавши кіноманам, Менцель не став переглядати власне кіно, полишив кінотеатр і розчинився в одеській темряві.