PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Болгарії живе відомий на весь світ майже 100-річний добрий Добрі

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Дідусь на прізвище Добрі – відомий на весь світ свою добротою. Йому майже 100. Він віддав усе, що мав, аби збудувати церкву в рідному селі. А сам продовжує й далі жебракувати. Унікальний безхатько, зі щирою душею, живе у Болгарії. До нього поїхала Євгенія Мотрич. 
Село Байлово, 50 кілометрів від столиці Болгарії. Побачивши камеру, говіркі дітлахи одразу виплескують усе, що знають про доброго сусіда. Вони ним відверто пишаються. 
Хлопчик:
Він зібрав багато грошей і віддав їх на церкву. Хочу бути схожим на нього, тому якщо буду як він – найчеснішим, не брехатиму, не робитиму жодних гріхів. 
Доки діти розказували, маршруткою з Софії приїхав дід Добрі. Дід вийшов з маршрутки , хлопчик йому каже, що приїхали журналісти з України. Та розмовляти з журналістами дідусь навідріз відмовився. Чому, пояснили сусіди. 
Никола Войнов, сусід діда Добрі:

Він не хоче слави й телебачення вважає злом. Тому йому складно пояснити, навіщо це все треба.
Він живе у скромній кімнатці у дворі місцевого храму Св. Кирила й Мефодія, гроші на його відбудову зібрав самотужки. Хоча має ліжко, спить на підлозі й не користується гараздами цивілізації. 
Це інтерв’ю дідусь Добрі дав болгарському журналістові кілька років тому. 
Ж: – Скільки грошей ви зібрали? Знаєте?
– Я не знаю. Все що зібрав, роздав по монастирях. 
Ж: – За день скільки грошей збираєте?
– Е, зараз мало. Раніше люди давали більше. Збирав по 200-300 левів на день. Але зараз нема такого.
Ж: – Для себе лишаєте якісь гроші?
– Собі нічого не лишаю. У мене є пенсія. А милосердні люди приносять мені хліб.
Ж: – Як називається те, що виробите? 
– Це милостиня. Не жебрацтво, милостиня.
Односельці пригадують, із чого розпочалися добрі діла діда Добрі. 44-го, коли столицю Болгарії бомбували, друкарня, де він працював, потрапила під обстріл. Будинок повністю розвалився, але дідусь вижив. Саме після цього, припускають, віддав на церкву 40 гектарів землі й майже все майно. 
Янка Перзеєва, односелиця діда Добрі:

Він часто в монастирях жив, як був молодим, то завжди тільки пішки ходив, хай як би це було далеко. Колись дуже хотів поїхати до Єрусалима на Гріб Господній, але його на кордоні зупинили, бо не мав візи. Каже, що й зараз читає Біблію без окулярів, бо Бог йому для цього дає зір, але чи правда це, чи ні, ми не знаємо.
Настоятель храму Святого Олександра Невського, єпископ Тихін показує чекову книгу. Таких грошей, каже, ніхто до та й після дідуся не жертвував. За кілька місяців сподівається, що ці гроші витратять на реставрацію унікальної храмової пам’ятки. 
Єпископ Тихін, настоятель храму Олександра Невського (м. Софія):

У него очень простое представление мира: я верю в Бога, собираю деньги, даю на церковь и все.

Євгенія Мотрич, журналістка:
Популярність доброго і смиренного дідуся Дорі в Болгарії щодня зростає, місцеві стріт-артери обрали саме його зображення для участі в міжнародному фестивалі. 
Вуличний художник Ернасте зобразив його на стіні панельної багатоповерхівки у спальному районі Софії. 
Ернасте Насимо, вуличний художник:
Це не просто проект… Він для мене живий святий.. Коли малював його зображення, адреналіну було багато, бо картина на висоті, і я відчував, що без молитви не обійтися.
Слава про добрі справи діда вже розлетілася Інтернетом. Про нього знають на всіх кінцях світу, каже Костянтин. Він створив у соцмережі сторінку діда Добрі. Там пише про його доброчинність. 
Костянтин Бачваров, автор сторінки Діда Добрі в соцмережах:
Найпевніше, він навіть не знає, що присутній в Інтернеті. І що став прикладом для людей у всьому світі, там пишуть з Америки, Китаю, інших країн. Він має такі глибокі очі, він ніби людина не з нашого часу, чи навіть іншого світу. 
Доки слава дідуся Добрі розлітається світом, він і далі збирає гроші на храми. І ховається від неочікуваної слави. Болгари називають його білою ластівкою-птахом, що повертає надію.