PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Харкові дівчата настільки сміливі, що лягають під танки

Вікна-Новини

Вікна 18:00

У Харкові дівчата настільки сміливі, що лягають під танки. Там тривають навчання майбутніх офіцерів запасу. Звичайні студенти вдягли однострої, взяли зброю й долають перешкоди, що під силу небагатьом. І все аби попередити злочинність серед тих, хто має захищати. 
Ярослава – майбутня юристка, її подруга Ніна – психолог. Дівчата навчаються в різних вишах – саме закінчили 4 курс, познайомилися тут, на полігоні. Бо обидві мріють про погони. 

Ярослава Деркач, курсантка:

Ну, захотелось мне иметь звание, пойти по стопам отца, правда, он у меня милиционер, но звание мне очень хотелось.
Ніна Ярош, курсантка:
Я очень хочу в СБУ психологом попасть поработать! Ну, как бы для этого нужны погоны.
Аби сьогодні пройти всі випробування, вони 2 роки вивчали теорію та вправлялися на спеціальних тренажерах. Півтори тисячі хлопців та дівчат із двох десятків вишів складають іспити, аби вже за кілька тижнів стати молодшими лейтенантами. 
Перше завдання – кермування танком. Короткий інструктаж прямо всередині.
Проте Ніні та Ярославі сюди зась. Складають лише хлопці. 
Сашко переповідає тим, хто не зміг відчути кермо танка: все майже так само, як і в машині, лише кнопок уполовину більше й страшніше.
Дівчата тим часом готуються долати смуги перешкод. Її розробляли фахівці – спеціально для того, аби гартувати характер майбутніх офіцерів.
З колонок гучно лунає стрілянина, чиїсь перелякані крики й знову стрілянина. На полігоні атмосфера майже реального бою.
Першою вирушає 21-річна Ніна. Угору, на землю, по канатах, знову до землі – увесь шлях дівчину супроводжує військовик із автоматом. Докурюючи цигарку, зі знанням справи чекає, поки Ніна вилізе з тунелю, та починає розряджати Калашникова.
Ніна навіть на мить не зупиняється. Прямує далі – у спеку, крізь їдкий дим та стрілянину, кашляючи та поправляючи зброю, лягає під колючий дріт. Її вже доганяє подруга. До фінішу смуги вони наближаються майже одночасно. Та Ярослава, знесилена падає. Підводиться, знову біжить й знову падає на землю. Попереду остання перешкода – влучити в ціль, але потім обов’язково підібрати після себе гільзи. Усе, можна кілька хвилин перепочити й поміркувати про те, навіщо їм усе це. 
Ніна Ярош, курсантка:

Страшно было, когда в туннель забегаешь, и по нему стреляют, боже, вообще… ты просто не знаешь, куда в этот момент деться, если честно! 
Подолати власний страх, аби потім відрізнити людину сильну від людини агресивної. Своє майбутнє дівчата бачать у тому, щоби стати психологами у силових структурах. Певні, такі фахівці  здатні запобігти багато з того, що сьогодні стає топ-темами у випусках новин. 
Марія Малевська, журналістка:
Останній іспит – випробування, яке так люблять влаштовувати харківські військові – називається обкатка танками. Нічого страшного, окрім розуміння, що лягаєш під 64-тонну машину. Танк їде, наїжджає. Та й цей іспит Ніна та Ярослава складають на відмінно. Хоча, зізнаються – ці кількадесят секунд були набагато складнішими, ніж смуга перешкод. 
Тепер, скаржаться, відновити б манікюр, добряче помитися та заспокоїтися.