PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Географ глобуса пропив» і за це матиме «Золотого Дюка» на Одеському кінофестивалі

Вікна-Новини

Вікна 22:00

«Географ глобуса пропив» і за це матиме Золотого Дюка. Завтра Одеський кінофестиваль оголосить імена переможців. Та головну нагороду, яку вручають за глядацьким голосуванням, здобуде російський фільм про шкільного вчителя. 

 «Самый сильный фильм – это «Ланчбокс», индийский», – каже кинокритик Дарина Бадьор. «Милый фильм, и очень хорошо, что зритель его оценил».
Одного разу мумбайська служба доставки обідів помиляється. Домашні страви з контейнера домогосподині Іли з’їдає не її чоловік, а суворий немолодий бухгалтер. Їхнє кохання народжується із записок, які герої надсилають одне одному в металевому ланчбоксі. Ще на Канському фестивалі публіка назвала цей фільм найліпшим.
«Я працював колись над документальним фільмом та проводив багато часу з кур’єрами Ланчбоксу. Їздив із ними цілий тиждень. Вони розказали мені цю маленьку історію про жінку, що кожного дня вигадувала щось нове для свого чоловіка, готуючи ланчбокс. Одного разу навіть відправила з ланчбоксом квитки в кіно. Так народився сценарій фільму», – розповідає режисер фільму «Ланчбокс» Ритеш Батра.
Та головну нагороду здобуває не «Ланчбокс», а російський – «Географ глобуса пропив» – екранізація однойменного роману Олексія Іванова. Шкільного вчителя зіграв Костянтин Хабенський. Тепер сучасну драму російського інтелігента порівнюють із кінодрамою 80-х та героєм Олега Янковського з «Польотів уві сні та вочевидь».
«Тот был просто балбес-раздолбай, а этот – еще очень пьющий балбес-раздолбай. Как сказал мне сам Велединский, в ответ на мой вопрос – разница в том, что этот герой не ропщет. Вот это очень страшно в свете последних российских событий – россияне не ропщут», – каже кінокритик Юрій Володарський.
Хабенський до Одеси не приїхав. Режисер Олександр Велединський і продюсер Валерій Тодоровський жартують: вони майже виконали держзамовлення. Левову частку грошей на фільм дістали на конкурсі від Фонду російського кіно.
«Они тогда выставили такой список тем, на который они хотели бы выделить финансирование. И в этом списке я увидел, было написано «образ современного учителя». Современного учителя в России… Он так подозрительно посмотрел на меня и спросил – чернушный? Я говорю – нет, ты что», – згадує продюсер Валерій Тодоровський.
«Глядацьке голосування характеризує публіку одеського кінофестивалю не з найліпшого боку. Бо ж вона геть прогледіла два потужних фільми – польский і німецький», – відмічає журналістка Ольга Семак. 

«Автоінспекція», польською «Дроґувка» – кіно-сюрприз від наших сусідів. Виявляється, їхні ДАІшники беруть на лапу, підкручують радари, організовують фінансові та кримінальні афери. А у вільний час поринають у розпусту.
«Поліцейські, що патрулюють вулицями, просто обожнюють цей фільм. Їхнім дружинам це кіно подобається менше. А їхнє керівництво його просто ненавидить», – розповідає Войтек Смажовський, режисер фільму «Автоінспекція».
Команда «Дроґувки» до Одеси приїхала у складі сімох людей. Для хоробрості актор Ерик Любош навіть «узяв на груди». Та прес-конференція відбулася в порожній залі.

«Очень хорошая, очень жесткая, физиологически неприятная картина, в которой очень строгий постепенно вырисовывающийся к финалу моральный посыл, постепенно облагораживает вот это чернушное повествование», – висловлює свою думку кінокритик Олександр Гусев.
Стрічка «Прості труднощі Нико Фішера» – це найліпший фільм Німеччини 12 року й шість премій Німецької кіноакадемії. 
35-річний Ян Оле Ґерштер зняв свого першого фільма. А до того багато років працював у команді відомого німецького режисера Тома Тиквера. І ось торік дебютант змушений був змагатися з учителем. Між «Хмарним атласом» Тиквера та стрічкою Ґерштера, критики віддали перемогу останній.
«Журналісти постійно роздмухували: в одному куті – малобюджетна чорно-біла стрічка, а в іншому – серйозний дорогий фільм відомого режисера. Для нас із Томом це було некомфортно. Тома в Німеччині дуже люблять. Знаєте, я гадаю, він потішився за мою перемогу, тому що він дуже щедра людина», – поділився Ян Оле Ґерштер, режисер фільму «Прості труднощі Ника Фішера».